Psalms 109
1 For the Chief Musician. A Psalm of David. Hold not thy peace, O God of my praise;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 For the mouth of the wicked and the mouth of deceit have they opened against me: they have spoken unto me with a lying tongue.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 They compassed me about also with words of hatred, and fought against me without a cause.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 For my love they are my adversaries: but I [give myself unto] prayer.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Set thou a wicked man over him: and let an adversary stand at his right hand.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 When he is judged, let him come forth guilty; and let his prayer be turned into sin.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Let his days be few; [and] let another take his office.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Let his children be fatherless, and his wife a widow.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Let his children be vagabonds, and beg; and let them seek [their bread] out of their desolate places.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Let the extortioner catch all that he hath; and let strangers make spoil of his labour.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Let there be none to extend mercy unto him; neither let there be any to have pity on his fatherless children.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Let his posterity be cut off; in the generation following let their name be blotted out.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Let the iniquity of his fathers be remembered with the LORD; and let not the sin of his mother be blotted out.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Let them be before the LORD continually, that he may cut off the memory of them from the earth.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Because that he remembered not to shew mercy, but persecuted the poor and needy man, and the broken in heart, to slay [them].
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Yea, he loved cursing, and it came unto him; and he delighted not in blessing, and it was far from him.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 He clothed himself also with cursing as with his garment, and it came into his inward parts like water, and like oil into his bones. Let it be unto him as the raiment
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 wherewith he covereth himself, and for the girdle wherewith he is girded continually.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 This is the reward of mine adversaries from the LORD, and of them that speak evil against my soul.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 But deal thou with me, O GOD the Lord, for thy name’s sake: because thy mercy is good, deliver thou me,
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 For I am poor and needy, and my heart is wounded within me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 I am gone like the shadow when it declineth: I am tossed up and down as the locust.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 My knees are weak through fasting; and my flesh faileth of fatness.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 I am become also a reproach unto them: when they see me, they shake their head.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Help me, O LORD my God; O save me according to thy mercy:
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 That they may know that this is thy hand; [that] thou, LORD, hast done it.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Let them curse, but bless thou: when they arise, they shall be ashamed, but thy servant shall rejoice.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Let mine adversaries be clothed with dishonour, and let them cover themselves with their own shame as with a mantle.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 I will give great thanks unto the LORD with my mouth; yea, I will praise him among the multitude.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 For he shall stand at the right hand of the needy, to save him from them that judge his soul.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
