Proverbs 18
1 He that separateth himself seeketh [his own] desire, and rageth against all sound wisdom.
Примхли́вий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 A fool hath no delight in understanding, but only that his heart may reveal itself.
Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 When the wicked cometh, there cometh also contempt, and with ignominy cometh reproach.
З прихо́дом безбожного й га́ньба приходить, а з легкова́женням — сором.
4 The words of a man’s mouth are as deep waters; the wellspring of wisdom is as a flowing brook.
Слова́ уст люди́ни — глибока вода, джерело премудрости — бризкотли́вий поті́к.
5 To accept the person of the wicked is not good, [nor] to turn aside the righteous in judgment.
Не добре вважа́ти на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 A fool’s lips enter into contention, and his mouth calleth for stripes.
Уста́ нерозумного тя́гнуть до сварки, а слова́ його кличуть бійки́.
7 A fool’s mouth is his destruction, and his lips are the snare of his soul.
Язик нерозумного — загибіль для нього, а уста його — то тене́та на душу його.
8 The words of a whisperer are as dainty, morsels, and they go down into the innermost parts of the belly.
Слова обмо́вника — мов ті присма́ки, і вони сходять у нутро утро́би.
9 He also that is slack in his work is brother to him that is a destroyer.
Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотра́тнику.
10 The name of the LORD is a strong tower: the righteous runneth into it, and is safe.
Господнє Ім'я́ — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 The rich man’s wealth is his strong city, and as an high wall in his own imagination.
Маєток багатому — місто тверди́нне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Before destruction the heart of man is haughty, and before honour [goeth] humility.
Перед загибіллю серце люди́ни висо́ко несеться, перед славою ж — скромність.
13 He that giveth answer before he heareth, it is folly and shame unto him.
Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупо́та та сором йому!
14 The spirit of a man will sustain his infirmity; but a broken spirit who can bear?
Дух дійсного мужа вино́сить терпі́ння своє, а духа приби́того хто піднесе́?
15 The heart of the prudent getteth knowledge; and the ear of the wise seeketh knowledge.
Серце розумне знання́ набуває, і вухо премудрих шукає знання́.
16 A man’s gift maketh room for him, and bringeth him before great men.
Дару́нок люди́ни виводить із у́тиску, і провадить її до великих людей.
17 He that pleadeth his cause first [seemeth] just; but his neighbour cometh and searcheth him out.
Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але при́йде противник його та й дослі́дить його.
18 The lot causeth contentions to cease, and parteth between the mighty.
Жереб перериває сварки́, та відділює сильних один від одно́го.
19 A brother offended [is harder to be won] than a strong city: and [such] contentions are like the bars of a castle.
Розлючений брат протиставиться більше за місто тверди́нне, а сварки́, — немов за́суви за́мку.
20 A man’s belly shall be filled with the fruit of his mouth; with the increase of his lips shall he be satisfied.
Із плоду уст люди́ни наси́чується її шлунок, вона наси́чується плодом уст своїх.
21 Death and life are in the power of the tongue; and they that love it shall eat the fruit thereof.
Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Whoso findeth a wife findeth a good thing, and obtaineth favour of the LORD.
Хто жінку чесно́тну знайшов, знайшов той добро́, і милість отримав від Господа.
23 The poor useth entreaties: but the rich answereth roughly.
Убогий говорить блага́льно, багатий же відповідає зухва́ло.
24 He that maketh many friends [doeth it] to his own destruction: but there is a friend that sticketh closer than a brother.
Є товариші на розбиття́, та є й при́ятель, більше від брата прив'я́заний.
