Matthew 27
1 Now when morning was come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus to put him to death:
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 and they bound him, and led him away, and delivered him up to Pilate the governor.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Then Judas, which betrayed him, when he saw that he was condemned, repented himself, and brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and elders,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 saying, I have sinned in that I betrayed innocent blood. But they said, What is that to us? see thou [to it].
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 And he cast down the pieces of silver into the sanctuary, and departed; and he went away and hanged himself.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 And the chief priests took the pieces of silver, and said, It is not lawful to put them into the treasury, since it is the price of blood.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 And they took counsel, and bought with them the potter’s field, to bury strangers in.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Wherefore that field was called, The field of blood, unto this day.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Then was fulfilled that which was spoken by Jeremiah the prophet, saying, And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was priced, whom [certain] of the children of Israel did price;
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 and they gave them for the potter’s field, as the Lord appointed me.
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Now Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And Jesus said unto him, Thou sayest.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 And when he was accused by the chief priests and elders, he answered nothing.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Then saith Pilate unto him, Hearest thou not how many things they witness against thee?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 And he gave him no answer, not even to one word: insomuch that the governor marveled greatly.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Now at the feast the governor was wont to release unto the multitude one prisoner, whom they would.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 And they had then a notable prisoner, called Barabbas.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 When therefore they were gathered together, Pilate said unto them, Whom will ye that I release unto you? Barabbas, or Jesus which is called Christ?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 For he knew that for envy they had delivered him up.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 And while he was sitting on the judgment-seat, his wife sent unto him, saying, Have thou nothing to do with that righteous man: for I have suffered many things this day in a dream because of him.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Now the chief priests and the elders persuaded the multitudes that they should ask for Barabbas, and destroy Jesus.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 But the governor answered and said unto them, Whether of the twain will ye that I release unto you? And they said, Barabbas.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Pilate saith unto them, What then shall I do unto Jesus which is called Christ? They all say, Let him be crucified.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 And he said, Why, what evil hath he done? But they cried out exceedingly, saying, Let him be crucified.
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 So when Pilate saw that he prevailed nothing, but rather that a tumult was arising, he took water, and washed his hands before the multitude, saying, I am innocent of the blood of this righteous man: see ye [to it].
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 And all the people answered and said, His blood [be] on us, and on our children.
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Then released he unto them Barabbas: but Jesus he scourged and delivered to be crucified.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Then the soldiers of the governor took Jesus into the palace, and gathered unto him the whole band.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 And they stripped him, and put on him a scarlet robe.
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 And they plaited a crown of thorns and put it upon his head, and a reed in his right hand; and they kneeled down before him, and mocked him, saying, Hail, King of the Jews!
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 And they spat upon him, and took the reed and smote him on the head.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 And when they had mocked him, they took off from him the robe, and put on him his garments, and led him away to crucify him.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 And as they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name: him they compelled to go [with them], that he might bear his cross.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 And when they were come unto a place called Golgotha, that is to say, The place of a skull,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 they gave him wine to drink mingled with gall: and when he had tasted it, he would not drink.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 And when they had crucified him, they parted his garments among them, casting lots:
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 and they sat and watched him there.
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 And they set up over his head his accusation written, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Then are there crucified with him two robbers, one on the right hand, and one on the left.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 And they that passed by railed on him, wagging their heads,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 and saying, Thou that destroyest the temple, and buildest it in three days, save thyself: if thou art the Son of God, come down from the cross.
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 In like manner also the chief priests mocking [him], with the scribes and elders, said,
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 He saved others; himself he cannot save. He is the King of Israel; let him now come down from the cross, and we will believe on him.
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 He trusteth on God; let him deliver him now, if he desireth him: for he said, I am the Son of God.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 And the robbers also that were crucified with him cast upon him the same reproach.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 Now from the sixth hour there was darkness over all the land until the ninth hour.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 And about the ninth hour Jesus cried with a loud voice, saying, Eli, Eli, lama sabachthani? that is, My God, my God, why hast thou forsaken me?
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 And some of them that stood there, when they heard it, said, This man calleth Elijah.
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 And straightway one of them ran, and took a sponge, and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 And the rest said, Let be; let us see whether Elijah cometh to save him.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 And Jesus cried again with a loud voice, and yielded up his spirit.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 And behold, the veil of the temple was rent in twain from the top to the bottom; and the earth did quake; and the rocks were rent;
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 and the tombs were opened; and many bodies of the saints that had fallen asleep were raised;
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 and coming forth out of the tombs after his resurrection they entered into the holy city and appeared unto many.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Now the centurion, and they that were with him watching Jesus, when they saw the earthquake, and the things that were done, feared exceedingly, saying, Truly this was the Son of God.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 And many women were there beholding from afar, which had followed Jesus from Galilee, ministering unto him:
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 among whom was Mary Magdalene, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 And when even was come, there came a rich man from Arimathaea, named Joseph, who also himself was Jesus’ disciple:
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 this man went to Pilate, and asked for the body of Jesus. Then Pilate commanded it to be given up.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 And Joseph took the body, and wrapped it in a clean linen cloth,
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 and laid it in his own new tomb, which he had hewn out in the rock: and he rolled a great stone to the door of the tomb, and departed.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 And Mary Magdalene was there, and the other Mary, sitting over against the sepulchre.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 Now on the morrow, which is [the day] after the Preparation, the chief priests and the Pharisees were gathered together unto Pilate,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 saying, Sir, we remember that that deceiver said, while he was yet alive, After three days I rise again.
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Command therefore that the sepulchre be made sure until the third day, lest haply his disciples come and steal him away, and say unto the people, He is risen from the dead: and the last error will be worse than the first.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Pilate said unto them, Ye have a guard: go your way, make it [as] sure as ye can.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 So they went, and made the sepulchre sure, sealing the stone, the guard being with them.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
