Matthew 26
1 And it came to pass, when Jesus had finished all these words, he said unto his disciples,
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 Ye know that after two days the passover cometh, and the Son of man is delivered up to be crucified.
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 Then were gathered together the chief priests, and the elders of the people, unto the court of the high priest, who was called Caiaphas;
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 and they took counsel together that they might take Jesus by subtilty, and kill him.
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 But they said, Not during the feast, lest a tumult arise among the people.
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 there came unto him a woman having an alabaster cruse of exceeding precious ointment, and she poured it upon his head, as he sat at meat.
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 But when the disciples saw it, they had indignation, saying, To what purpose is this waste?
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 For this [ointment] might have been sold for much, and given to the poor.
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 But Jesus perceiving it said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 For ye have the poor always with you; but me ye have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 For in that she poured this ointment upon my body, she did it to prepare me for burial.
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which this woman hath done shall be spoken of for a memorial of her.
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 Then one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went unto the chief priests,
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 and said, What are ye willing to give me, and I will deliver him unto you? And they weighed unto him thirty pieces of silver.
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 And from that time he sought opportunity to deliver him [unto them].
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 Now on the first [day] of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying, Where wilt thou that we make ready for thee to eat the passover?
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Master saith, My time is at hand; I keep the passover at thy house with my disciples.
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 And the disciples did as Jesus appointed them; and they made ready the passover.
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 Now when even was come, he was sitting at meat with the twelve disciples;
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 and as they were eating, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 And they were exceeding sorrowful, and began to say unto him every one, Is it I, Lord?
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 And he answered and said, He that dipped his hand with me in the dish, the same shall betray me.
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 The Son of man goeth, even as it is written of him: but woe unto that man through whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had not been born.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 And Judas, which betrayed him, answered and said, Is it I, Rabbi? He saith unto him, Thou hast said.
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 And as they were eating, Jesus took bread, and blessed, and brake it; and he gave to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 And he took a cup, and gave thanks, and gave to them, saying, Drink ye all of it;
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 for this is my blood of the covenant, which is shed for many unto remission of sins.
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 But I say unto you, I will not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 And when they had sung a hymn, they went out unto the mount of Olives.
А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended in me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 But after I am raised up, I will go before you into Galilee.
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 But Peter answered and said unto him, If all shall be offended in thee, I will never be offended.
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 Jesus said unto him, Verily I say unto thee, that this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 Peter saith unto him, Even if I must die with thee, [yet] will I not deny thee. Likewise also said all the disciples.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“Так сказали й усі учні.
36 Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto his disciples, Sit ye here, while I go yonder and pray.
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and sore troubled.
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 Then saith he unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: abide ye here, and watch with me.
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 And he went forward a little, and fell on his face, and prayed, saying, O my Father, if it be possible, let this cup pass away from me: nevertheless, not as I will, but as thou wilt.
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 And he cometh unto the disciples, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 Again a second time he went away, and prayed, saying, O my Father, if this cannot pass away, except I drink it, thy will be done.
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 And he came again and found them sleeping, for their eyes were heavy.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 And he left them again, and went away, and prayed a third time, saying again the same words.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 Then cometh he to the disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 Arise, let us be going: behold, he is at hand that betrayeth me.
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he: take him.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 And straightway he came to Jesus, and said, Hail, Rabbi; and kissed him.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“І поцілував Його.
50 And Jesus said unto him, Friend, [do] that for which thou art come. Then they came and laid hands on Jesus, and took him.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 And behold, one of them that were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and smote the servant of the high priest, and struck off his ear.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 Then saith Jesus unto him, Put up again thy sword into its place: for all they that take the sword shall perish with the sword.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 Or thinkest thou that I cannot beseech my Father, and he shall even now send me more than twelve legions of angels?
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 How then should the scriptures be fulfilled, that thus it must be?
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 In that hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a robber with swords and staves to seize me? I sat daily in the temple teaching, and ye took me not.
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 But all this is come to pass, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples left him, and fled.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 And they that had taken Jesus led him away to [the house of] Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 But Peter followed him afar off, unto the court of the high priest, and entered in, and sat with the officers, to see the end.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 Now the chief priests and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death;
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 and they found it not, though many false witnesses came. But afterward came two,
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 and said, This man said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 And the high priest stood up, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 But Jesus held his peace. And the high priest said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou be the Christ, the Son of God.
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Henceforth ye shall see the Son of man sitting at the right hand of power, and coming on the clouds of heaven.
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 Then the high priest rent his garments, saying, He hath spoken blasphemy: what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard the blasphemy:
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 what think ye? They answered and said, He is worthy of death.
Як вам здається?“Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 Then did they spit in his face and buffet him: and some smote him with the palms of their hands,
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 saying, Prophesy unto us, thou Christ: who is he that struck thee?
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 Now Peter was sitting without in the court: and a maid came unto him, saying, Thou also wast with Jesus the Galilaean.
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 And when he was gone out into the porch, another [maid] saw him, and saith unto them that were there, This man also was with Jesus the Nazarene.
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 And again he denied with an oath, I know not the man.
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 And after a little while they that stood by came and said to Peter, Of a truth thou also art [one] of them; for thy speech bewrayeth thee.
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 Then began he to curse and to swear, I know not the man. And straightway the cock crew.
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“І заспівав півень хвилі тієї.
75 And Peter remembered the word which Jesus had said, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.
І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.
