Jonah 2
1 Then Jonah prayed unto the LORD his God out of the fish’s belly.
І молився Йона до Господа, Бога свого, з утроби тієї риби,
2 And he said, I called by reason of mine affliction unto the LORD, and he answered me; out of the belly of hell cried I, [and] thou heardest my voice. (Sheol h7585)
та й казав: „Я кли́кав з нещастя свого до Господа, — і відповідь дав Він мені, із ну́тра шеолу кричав я, — і почув Ти мій голос! (Sheol h7585)
3 For thou didst cast me into the depth, in the heart of the seas, and the flood was round about me; all thy waves and thy billows passed over me.
І Ти кинув мене в глибочі́нь, у серце моря, і поті́к оточив був мене. Усі хвилі Твої та буру́ни Твої надо мною пройшли́.
4 And I said, am cast out from before thine eyes; yet I will look again toward thy holy temple.
І сказав я: Я ви́гнаний з-перед очей Твоїх, проте́ ще побачу я храм Твій святий.
5 The waters compassed me about, even to the soul; the deep was round about me; the weeds were wrapped about my head.
Вода аж по душу мене обгорну́ла, безо́дня мене оточи́ла, очере́т обвива́є круго́м мою го́лову!
6 I went down to the bottoms of the mountains; the earth with her bars [closed] upon me for ever: yet hast thou brought up my life from the pit, O LORD my God.
Я зійшов аж до спо́ду гори, а земля — її за́суви стали за мною навіки! Та піді́ймеш із ями життя моє, Господи, Боже Ти мій!
7 When my soul fainted within me, I remembered the LORD: and my prayer came in unto thee, into thine holy temple.
Як у мені омлівала душа моя, Господа я спогада́в, — і молитва моя ця до Тебе доли́нула, до храму святого Твого!
8 They that regard lying vanities forsake their own mercy.
Ті, що трима́ються ма́рних божкі́в, — свого Милосердного кидають.
9 But I will sacrifice unto thee with the voice of thanksgiving; I will pay that which I have vowed. Salvation is of the LORD.
А я голосно́ю подякою принесу́ Тобі жертву, про що присягав я, те ви́конаю. Спасі́ння — у Господа!“
10 And the LORD spake unto the fish, and it vomited out Jonah upon the dry land.
І Господь звелів рибі, — і вона ви́кинула Йону на суході́л.
