Job 34
1 Moreover Elihu answered and said,
І говорив Елі́гу та й сказав:
2 Hear my words, ye wise men; and give ear unto me, ye that have knowledge.
„Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́!
3 For the ear trieth words, as the palate tasteth meat.
Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є.
4 Let us choose for us that which is right: let us know among ourselves what is good.
Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре.
5 For Job hath said, I am righteous, and God hath taken away my right:
Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє.
6 Notwithstanding my right I am [accounted] a liar; my wound is incurable, [though I am] without transgression.
Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“.
7 What man is like Job, who drinketh up scorning like water?
Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду,
8 Which goeth in company with the workers of iniquity, and walketh with wicked men.
і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними?
9 For he hath said, it profiteth a man nothing that he should delight himself with God.
Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“.
10 Therefore hearken unto me, ye men of understanding: far be it from God, that he should do wickedness; and from the Almighty, that he should commit iniquity.
Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди!
11 For the work of a man shall he render unto him, and cause every man to find according to his ways.
Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту!
12 Yea, of a surety, God will not do wickedly, neither will the Almighty pervert judgment.
Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва.
13 Who gave him a charge over the earth? or who hath disposed the whole world?
Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав?
14 If he set his heart upon man, [if] he gather unto himself his spirit and his breath;
Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, —
15 All flesh shall perish together, and man shall turn again unto dust.
всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох!
16 If now [thou hast] understanding, hear this: hearken to the voice of my words.
Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів:
17 Shall even one that hateth right govern? and wilt thou condemn him that is just [and] mighty?
Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного?
18 Is it [fit] to say to a king, [Thou art] vile? [or] to nobles, [Ye are] wicked?
Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“?
19 [How much less to] him that respecteth not the persons of princes, nor regardeth the rich more than the poor? for they all are the work of his hands.
Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук,
20 In a moment they die, even at midnight; the people are shaken and pass away, and the mighty are taken away without hand.
за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською.
21 For his eyes are upon the ways of a man, and he seeth all his goings.
Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, —
22 There is no darkness, nor shadow of death, where the workers of iniquity may hide themselves.
немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись.
23 For he needeth not further to consider a man, that he should go before God in judgment.
Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд.
24 He breaketh in pieces mighty men [in ways] past finding out, and setteth others in their stead.
Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших.
25 Therefore he taketh knowledge of their works; and he overturneth them in the night, so that they are destroyed.
Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть!
26 He striketh them as wicked men in the open sight of others;
Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці,
27 Because they turned aside from following him, and would not have regard to any of his ways:
за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх,
28 So that they caused the cry of the poor to come unto him, and he heard the cry of the afflicted.
щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених.
29 When he giveth quietness, who then can condemn? and when he hideth his face, who then can behold him? whether [it be done] unto a nation, or unto a man, alike:
Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом,
30 That the godless man reign not, that there be none to ensnare the people.
щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові.
31 For hath any said unto God, I have borne [chastisement], I will not offend [any more]:
Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду!
32 That which I see not teach thou me: if I have done iniquity, I will do it no more?
Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“
33 Shall his recompence be as thou wilt, that thou refusest it? for thou must choose, and not I: therefore speak what thou knowest.
Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи!
34 Men of understanding will say unto me, yea, every wise man that heareth me:
Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає:
35 Job speaketh without knowledge, and his words are without wisdom.
„Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння.
36 Would that Job were tried unto the end, because of his answering like wicked men.
О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди,
37 For he addeth rebellion unto his sin, he clappeth his hands among us, and multiplieth his words against God.
бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
