Job 32
1 So these three men ceased to answer Job, because he was righteous in his own eyes.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Then was kindled the wrath of Elihu the son of Barachel the Buzite, of the family of Ram: against Job was his wrath kindled, because he justified himself rather than God.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Also against his three friends was his wrath kindled, because they had found no answer, and yet had condemned Job.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Now Elihu had waited to speak unto Job, because they were elder than he.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 And when Elihu saw that there was no answer in the mouth of these three men, his wrath was kindled.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 And Elihu the son of Barachel the Buzite answered and said, I am young, and ye are very old; wherefore I held back, and durst not shew you mine opinion.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 I said, Days should speak, and multitude of years should teach wisdom.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 But there is a spirit in man, and the breath of the Almighty giveth them understanding.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 It is not the great that are wise, nor the aged that understand judgment.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Therefore I said, Hearken to me; I also will shew mine opinion.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Behold, I waited for your words, I listened for your reasons, whilst ye searched out what to say.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 Yea, I attended unto you, and, behold, there was none that convinced Job, or that answered his words, among you.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Beware lest ye say, We have found wisdom; God may vanquish him, not man:
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 For he hath not directed his words against me; neither will I answer him with your speeches.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 They are amazed, they answer no more: they have not a word to say.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 And shall I wait, because they speak not, because they stand still, and answer no more?
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 I also will answer my part, I also will shew mine opinion.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 For I am full of words; the spirit within me constraineth me.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Behold, my belly is as wine which hath no vent; like new bottles it is ready to burst.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 I will speak, that I may be refreshed; I will open my lips and answer.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Let me not, I pray you, respect any man’s person; neither will I give flattering titles unto any man.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 For I know not to give flattering titles; [else] would my Maker soon take me away.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
