Job 24
1 Why are times not laid up by the Almighty? and why do not they which know him see his days?
Для чо́го часи́ не заховані від Всемогу́тнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 There are that remove the landmarks; they violently take away flocks, and feed them.
Пересо́вують ме́жі безбожні, стадо грабують вони та пасу́ть,
3 They drive away the ass of the fatherless, they take the widow’s ox for a pledge.
займають осла в сироти́ни, беруть у заста́ву вола від удовиць.
4 They turn the needy out of the way: the poor of the earth hide themselves together.
вони бідних з дороги спиха́ють, разом мусять ховатися збі́джені кра́ю.
5 Behold, as wild asses in the desert they go forth to their work, seeking diligently for meat; the wilderness [yieldeth] them food for their children.
Тож вони, бідарі́, немов дикі осли на пустині, вихо́дять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей.
6 They cut their provender in the field; and they glean the vintage of the wicked.
На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 They lie all night naked without clothing, and have no covering in the cold.
на́го ночують вони, без одежі, і не мають вкриття́ собі в холоді,
8 They are wet with the showers of the mountains, and embrace the rock for want of a shelter.
мокнуть від зливи гірсько́ї, а засло́ни не маючи, скелю вони обіймають.
9 There are that pluck the fatherless from the breast, and take a pledge of the poor:
Сироту́ відривають від перс, і в заста́ву беруть від убогого.
10 [So that] they go about naked without clothing, and being an-hungred they carry the sheaves;
Ходять на́го вони, без вбрання́, і голодними носять снопи́.
11 They make oil within the walls of these men; they tread [their] winepresses, and suffer thirst.
Хоч між му́рами їхніми ро́блять оливу, то́пчуть чави́ла, — та прагнуть вони!
12 From out of the populous city men groan, and the soul of the wounded crieth out: yet God imputeth it not for folly.
Стогнуть люди із міста, і кричить душа вби́ваних, а Бог на це зло не зверта́є уваги.
13 These are of them that rebel against the light; they know not the ways thereof, nor abide in the paths thereof.
Вони проти світла бунту́ють, не знають дорі́г Його, і на сте́жках Його не сидять.
14 The murderer riseth with the light, he killeth the poor and needy; and in the night he is as a thief.
На світа́нку встає душогу́б, замордо́вує бідного та злидаря́, а ніч він прово́дить, як зло́дій.
15 The eye also of the adulterer waiteth for the twilight, saying, No eye shall see me: and he disguiseth his face.
А перелю́бника око чекає смерка́ння, говорячи: „Не побачить мене жодне око!“і засло́ну кладе на обличчя.
16 In the dark they dig through houses: they shut themselves up in the daytime; they know not the light.
Підко́пуються під доми́ в темноті́, замика́ються вдень, світла не знають вони,
17 For the morning is to all of them as the shadow of death; for they know the terrors of the shadow of death.
бо ра́нок для них усіх ра́зом — то те́мрява, і знають вони жахи те́мряви.
18 He is swift upon the face of the waters; their portion is cursed in the earth: he turneth not by the way of the vineyards.
Такий легкий він на пове́рхні води, на землі їхня частка прокля́та, — не ве́рнеться він на дорогу садів-виноградів.
19 Drought and heat consume the snow waters: [so doth] Sheol [those which] have sinned. (Sheol h7585)
Як посу́ха та спе́ка їдять сніжну во́ду, так шео́л поїсть грі́шників! (Sheol h7585)
20 The womb shall forget him; the worm shall feed sweetly on him; he shall be no more remembered: and unrighteousness shall be broken as a tree.
Забуде його лоно матері, буде жерти черва́ його, мов солодо́щі, більше не буде він зга́дуваний, — і безбожник поламаний буде, мов де́рево!
21 He devoureth the barren that beareth not; and doeth not good to the widow.
Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра́.
22 He draweth away the mighty also by his power: he riseth up, and no man is sure of life.
А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свойо́го життя!
23 [God] giveth them to be in security, and they rest thereon; and his eyes are upon their ways.
Бог дає йому все на безпе́ку, і на те він спира́ється, та очі Його бачать їхні доро́ги:
24 They are exalted; yet a little while, and they are gone; yea, they are brought low, they are taken out of the way as all other, and are cut off as the tops of the ears of corn.
піді́ймуться трохи — й не має вже їх, бо понижені. Як усе, вони гинуть, — і зрі́зуються, немов та колоско́ва голо́вка.
25 And if it be not so now, who will prove me a liar, and make my speech nothing worth?
Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомо́вцем, а слово моє на марно́ту обе́рне?“
