Hebrews 7
1 For this Melchizedek, king of Salem, priest of God Most High, who met Abraham returning from the slaughter of the kings, and blessed him,
Бо цей Мелхиседе́к, цар Сали́му, священик Бога Всеви́шнього, що був стрів Авраама, як той вертався по пора́зці царів, і його поблагослови́в.
2 to whom also Abraham divided a tenth part of all (being first, by interpretation, King of righteousness, and then also King of Salem, which is, King of peace;
Авраам відділив йому й десяти́ну від усього, — найперше бо він визначає „цар праведности“, а потім „цар Сали́му“, цебто „цар миру“.
3 without father, without mother, without genealogy, having neither beginning of days nor end of life, but made like unto the Son of God), abideth a priest continually.
Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди.
4 Now consider how great this man was, unto whom Abraham, the patriarch, gave a tenth out of the chief spoils.
Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!
5 And they indeed of the sons of Levi that receive the priest’s office have commandment to take tithes of the people according to the law, that is, of their brethren, though these have come out of the loins of Abraham:
Ті з синів Леві́євих, що свяще́нство приймають, мають заповідь — брати за Зако́ном десятину з наро́ду, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових сте́гон.
6 but he whose genealogy is not counted from them hath taken tithes of Abraham, and hath blessed him that hath the promises.
Але цей, що не похо́дить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обі́тницю мав.
7 But without any dispute the less is blessed of the better.
І без усякої супере́чки більший меншого благословляє.
8 And here men that die receive tithes; but there one, of whom it is witnessed that he liveth.
І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе.
9 And, so to say, through Abraham even Levi, who receiveth tithes, hath paid tithes;
І, щоб сказати отак, через Авраама і Леві́й, що бере десятини, дав сам десятини.
10 for he was yet in the loins of his father, when Melchizedek met him.
Бо ще в ба́тькових сте́гнах він був, коли стрів його Мелхиседе́к.
11 Now if there was perfection through the Levitical priesthood (for under it hath the people received the law), what further need [was there] that another priest should arise after the order of Melchizedek, and not be reckoned after the order of Aaron?
Отож, коли б досконалість була через свяще́нство леви́тське, — бо люди Зако́на оде́ржали з ним, — то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседе́ковим, а не зватися за чином Ааро́новим?
12 For the priesthood being changed, there is made of necessity a change also of the law.
Коли бо свяще́нство зміняється, то з потреби буває переміна й Зако́ну.
13 For he of whom these things are said belongeth to another tribe, from which no man hath given attendance at the altar.
Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до же́ртівника.
14 For it is evident that our Lord hath sprung out of Judah; as to which tribe Moses spake nothing concerning priests.
Бож відо́мо, що Госпо́дь наш походить від Юди, а про це плем'я́, про свяще́нство його, нічого Мойсей не сказав.
15 And [what we say] is yet more abundantly evident, if after the likeness of Melchizedek there ariseth another priest,
І ще більше відо́мо, коли повстає на подобу Мелхиседе́ка Інший Священик,
16 who hath been made, not after the law of a carnal commandment, but after the power of an endless life:
що був не за зако́ном тілесної заповіді, але з сили незнища́льного життя.
17 for it is witnessed [of him], Thou art a priest for ever After the order of Melchizedek. (aiōn g165)
Бо свідчить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. (aiōn g165)
18 For there is a disannulling of a foregoing commandment because of its weakness and unprofitableness
Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність.
19 (for the law made nothing perfect), and a bringing in thereupon of a better hope, through which we draw nigh unto God.
Бо не вдоскона́лив нічого Зако́н. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.
20 And inasmuch as [it is] not without the taking of an oath
І поскільки воно не без клятви, —
21 (for they indeed have been made priests without an oath; but he with an oath by him that saith of him, The Lord sware and will not repent himself, Thou art a priest for ever); (aiōn g165)
вони бо без клятви були́ священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: „Клявся Госпо́дь — і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“, — (aiōn g165)
22 by so much also hath Jesus become the surety of a better covenant.
то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!
23 And they indeed have been made priests many in number, because that by death they are hindered from continuing:
І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
але Цей, що навіки лишається, безперестанне Свяще́нство Він має. (aiōn g165)
25 Wherefore also he is able to save to the uttermost them that draw near unto God through him, seeing he ever liveth to make intercession for them.
Тому може Він за́вжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він за́вжди живий, щоб за них заступи́тись.
26 For such a high priest became us, holy, guileless, undefiled, separated from sinners, and made higher than the heavens;
Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлоби́вий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса́,
27 who needeth not daily, like those high priests, to offer up sacrifices, first for his own sins, and then for the [sins] of the people: for this he did once for all, when he offered up himself.
що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше прино́сити жертви за власні гріхи, а потому за лю́дські гріхи, — бо Він це раз наза́вжди вчинив, принісши Само́го Себе.
28 For the law appointeth men high priests, having infirmity; but the word of the oath, which was after the law, [appointeth] a Son, perfected for evermore. (aiōn g165)
Зако́н бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Зако́ном, ставить Сина, Який досконалий навіки! (aiōn g165)
