Ecclesiastes 10
1 Dead flies cause the ointment of the perfumer to send forth a stinking savour: [so] doth a little folly outweigh wisdom and honour.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
2 A wise man’s heart is at his right hand; but a fool’s heart at his left.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
3 Yea also, when the fool walketh by the way, his understanding faileth him, and he saith to every one [that] he is a fool.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
4 If the spirit of the ruler rise up against thee, leave not thy place; for yielding allayeth great offences.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
5 There is an evil which I have seen under the sun, as it were an error which proceedeth from the ruler:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
6 folly is set in great dignity, and the rich sit in low place.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
7 I have seen servants upon horses, and princes walking as servants upon the earth.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
8 He that diggeth a pit shall fall into it; and whoso breaketh through a fence, a serpent shall bite him.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
9 Whoso heweth out stones shall be hurt therewith; [and] he that cleaveth wood is endangered thereby.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
10 If the iron be blunt, and one do not whet the edge, then must he put to more strength: but wisdom is profitable to direct.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
11 If the serpent bite before it be charmed, then is there no advantage in the charmer.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
12 The words of a wise man’s mouth are gracious; but the lips of a fool will swallow up himself.
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
13 The beginning of the words of his mouth is foolishness: and the end of his talk is mischievous madness.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
14 A fool also multiplieth words: [yet] man knoweth not what shall be; and that which shall be after him, who can tell him?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
15 The labour of fools wearieth every one of them, for he knoweth not how to go to the city.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
16 Woe to thee, O land, when thy king is a child, and thy princes eat in the morning!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
17 Happy art thou, O land, when thy king is the son of nobles, and thy princes eat in due season, for strength, and not for drunkenness!
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
18 By slothfulness the roof sinketh in; and through idleness of the hands the house leaketh.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
19 A feast is made for laughter, and wine maketh glad the life: and money answereth all things.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
20 Curse not the king, no, not in thy thought; and curse not the rich in thy bedchamber: for a bird of the air shall carry the voice, and that which hath wings shall tell the matter.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.
