Acts 23
1 And Paul, looking stedfastly on the council, said, Brethren, I have lived before God in all good conscience until this day.
Павло подивився уважно на Синедріон та сказав: «Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням».
2 And the high priest Ananias commanded them that stood by him to smite him on the mouth.
Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах.
3 Then said Paul unto him, God shall smite thee, thou whited wall: and sittest thou to judge me according to the law, and commandest me to be smitten contrary to the law?
Тоді Павло промовив до нього: ―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити!
4 And they that stood by said, Revilest thou God’s high priest?
Ті, що стояли біля нього, сказали: ―Ти ображаєш Божого первосвященника?
5 And Paul said, I wist not, brethren, that he was high priest: for it is written, Thou shalt not speak evil of a ruler of thy people.
Павло відповів: ―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов».
6 But when Paul perceived that the one part were Sadducees, and the other Pharisees, he cried out in the council, Brethren, I am a Pharisee, a son of Pharisees: touching the hope and resurrection of the dead I am called in question.
Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні: ―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих!
7 And when he had so said, there arose a dissension between the Pharisees and Sadducees: and the assembly was divided.
Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився;
8 For the Sadducees say that there is no resurrection, neither angel, nor spirit: but the Pharisees confess both.
бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це.
9 And there arose a great clamour: and some of the scribes of the Pharisees’ part stood up, and strove, saying, We find no evil in this man: and what if a spirit hath spoken to him, or an angel?
Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?»
10 And when there arose a great dissension, the chief captain, fearing lest Paul should be torn in pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them, and bring him into the castle.
Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю.
11 And the night following the Lord stood by him, and said, Be of good cheer: for as thou hast testified concerning me at Jerusalem, so must thou bear witness also at Rome.
Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі».
12 And when it was day, the Jews banded together, and bound themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink till they had killed Paul.
Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вб’ють Павла.
13 And they were more than forty which made this conspiracy.
Тих, хто дав клятву, було більше сорока [людей].
14 And they came to the chief priests and the elders, and said, We have bound ourselves under a great curse, to taste nothing until we have killed Paul.
Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми зв’язали себе клятвою не їсти, поки не вб’ємо Павла.
15 Now therefore do ye with the council signify to the chief captain that he bring him down unto you, as though ye would judge of his case more exactly: and we, or ever he come near, are ready to slay him.
Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вб’ємо його».
16 But Paul’s sister’s son heard of their lying in wait, and he came and entered into the castle, and told Paul.
Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові.
17 And Paul called unto him one of the centurions, and said, Bring this young man unto the chief captain: for he hath something to tell him.
Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати».
18 So he took him, and brought him to the chief captain, and saith, Paul the prisoner called me unto him, and asked me to bring this young man unto thee, who hath something to say to thee.
Той відвів його до Трибуна й сказав: ―В’язень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати.
19 And the chief captain took him by the hand, and going aside asked him privately, What is that thou hast to tell me?
Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав: ―Що ти маєш мені сказати?
20 And he said, The Jews have agreed to ask thee to bring down Paul tomorrow unto the council, as though thou wouldest inquire somewhat more exactly concerning him.
[Юнак] сказав: ―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його.
21 Do not thou therefore yield unto them: for there lie in wait for him of them more than forty men, which have bound themselves under a curse, neither to eat nor to drink till they have slain him: and now are they ready, looking for the promise from thee.
Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вб’ють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження.
22 So the chief captain let the young man go, charging him, Tell no man that thou hast signified these things to me.
Трибун відпустив юнака, наказавши йому: ―Нікому не говори про те, що сказав мені.
23 And he called unto him two of the centurions, and said, Make ready two hundred soldiers to go as far as Caesarea, and horsemen threescore and ten, and spearmen two hundred, at the third hour of the night:
Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині ночі йти до Кесарії.
24 and [he bade them] provide beasts, that they might set Paul thereon, and bring him safe unto Felix the governor.
Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса».
25 And he wrote a letter after this form:
Він написав листа такого змісту:
26 Claudius Lysias unto the most excellent governor Felix, greeting.
«Клавдій Лісій до поважного намісника Фелікса. Вітання!
27 This man was seized by the Jews, and was about to be slain of them, when I came upon them with the soldiers, and rescued him, having learned that he was a Roman.
Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його.
28 And desiring to know the cause wherefore they accused him, I brought him down unto their council:
Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону.
29 whom I found to be accused about questions of their law, but to have nothing laid to his charge worthy of death or of bonds.
Я виявив, що обвинувачення пов’язане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги.
30 And when it was shewn to me that there would be a plot against the man, I sent him to thee forthwith, charging his accusers also to speak against him before thee.
Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!»
31 So the soldiers, as it was commanded them, took Paul, and brought him by night to Antipatris.
Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду.
32 But on the morrow they left the horsemen to go with him, and returned to the castle:
Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці.
33 and they, when they came to Caesarea, and delivered the letter to the governor, presented Paul also before him.
Коли [вершники] прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним.
34 And when he had read it, he asked of what province he was; and when he understood that he was of Cilicia,
[Намісник], прочитавши листа, спитав [Павла], з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії,
35 I will hear thy cause, said he, when thine accusers also are come: and he commanded him to be kept in Herod’s palace.
сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.
