Philippians 4
1 So then, my dear friends, whom I am longing to see – you who are my joy and my crown, stand fast in union with the Lord, dear friends.
Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.
2 I entreat Euodia, and I entreat Syntyche, to live in harmony, in union with the Lord;
Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї.
3 yes, and I ask you, my true comrade, to help them, remembering that they toiled by my side in spreading the good news; and so, too, did Clement and my other fellow workers, whose names are in the book of life.
Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзі життя.
4 All joy be yours at all times in your union with the Lord. Again I repeat – All joy be yours.
Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.
5 Let your forbearing spirit be plain to everyone. The Lord is near.
Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.
6 Do not be anxious about anything; but under all circumstances, by prayer and entreaty joined with thanksgiving, make your needs known to God.
Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.
7 Then the peace of God, which is beyond all human understanding, will stand guard over your hearts and thoughts, through your union with Christ Jesus.
І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.
8 In conclusion, friends, whenever you find things that are true or honorable, righteous or pure, lovable or praiseworthy, or if virtue and honor have any meaning, let them fill your thoughts.
На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.
9 All that you learned and received and heard and saw in me put into practice continually; and then God, the giver of peace, will be with you.
Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чиніть, то Бог миру буде з вами.
10 It was a matter of great joy to me, as one in union with the Lord, that at length your interest in me had revived. The interest indeed you had, but not the opportunity.
Зрадів же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу.
11 Do not think that I am saying this under the pressure of want. For I, however I am placed, have learned to be independent of circumstances.
Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись.
12 I know how to face humble circumstances, and I know how to face prosperity. Into all and every human experience I have been initiated – into plenty and hunger, into prosperity and want.
Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти.
13 I can do everything through the strength of the one who makes me strong!
Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.
14 Yet you have acted nobly in sharing my troubles.
Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю.
15 And you at Philippi know, as well as I, that in the early days of the good news – at the time when I had just left Macedonia – no church, with the one exception of yourselves, had anything to do with me as far as giving and receiving are concerned.
Знаєте ж і ви, Филипяне, що в почині благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні.
16 Indeed, even while I was still in Thessalonica, you sent more than once to relieve my wants.
Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб.
17 It is not that I am anxious for your gifts, but I am anxious to see the abundant return that will be placed to your account. I have enough of everything, and to spare.
Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуеть ся на користь вашу.
18 My wants are fully satisfied, now that I have received from Epaphroditus the gifts which you sent me – the sweet fragrance of a sacrifice acceptable and pleasing to God.
Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу.
19 And my God, out of the greatness of his wealth, will, in glory, fully satisfy your every need, through your union with Christ Jesus.
Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї.
Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. (aiōn g165)
21 Give my greeting to everyone of the people of Christ Jesus. The Lord’s followers who are with me send your their greetings.
Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною.
22 All Christ’s people here, and especially those who belong to the Emperor’s household, send theirs.
Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому.
23 May the blessing of the Lord Jesus Christ rest on your souls.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.
