Mark 4
1 Jesus again began to teach by the sea; and, as an immense crowd was gathering around him, he got into a boat, and sat in it on the sea, while all the people were on the shore at the water’s edge.
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю.
2 Then he taught them many truths in parables; and in the course of his teaching he said to them:
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
3 “Listen! The sower went out to sow;
Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти:
4 and presently, as he was sowing, some of the seed fell along the path; and the birds came, and ate it up.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
5 Some fell on rocky ground, where it had not much soil, and, because the soil wasn’t deep, sprang up at once;
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
6 but, when the sun rose, it was scorched, and, because their roots were not deep enough, withered away.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
7 Some of the seed fell among brambles; but the brambles shot up and completely choked it, and it yielded no return.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
8 Some fell into good soil, and, shooting up and growing, yielded a return, amounting to thirty, sixty, and even a hundred fold.”
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
9 And Jesus said, “Let anyone who has ears to hear with hear.”
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 Afterward, when he was alone, his followers and the Twelve asked him about his parables;
Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
11 and he said, “To you the hidden truth of the kingdom of God has been imparted; but to those who are outside it all teaching takes the form of parables so that –
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
12 ‘Though they have eyes, they may see without perceiving; and though they have ears, they may hear without understanding; otherwise some day they might turn and be forgiven.’”
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
13 “You do not know the meaning of this parable?” he went on, “Then how will you understand all the other parables?
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте?
14 The sower sows the message.
Сїяч слово сіє.
15 The people meant by the seed that falls along the path are these – where the message is sown, but, as soon as they have heard it, Satan immediately comes and carries away the message that has been sown in them.
Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх.
16 So, too, those meant by the seed sown on the rocky places are the people who, when they have heard the message, at once accept it joyfully;
Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
17 but, as they have no root, they stand only for a short time; and so, when trouble or persecution arises because of the message, they fall away at once.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
18 Those meant by the seed sown among the brambles are different; they are the people who hear the message,
А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово,
19 but the cares of life, and the glamour of wealth, and cravings for many other things come in and completely choke the message, so that it gives no return. (aiōn g165)
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. (aiōn g165)
20 But the people meant by the seed sown on the good ground are those who hear the message, and welcome it, and yield a return, thirty, sixty, and even a hundred fold.”
А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
21 Jesus said to them, “Is a lamp brought to be put under a basket or under the couch, instead of being put on the lamp-stand?
І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
22 There is nothing hidden that will not come to light and nothing is concealed that will not be brought into the open.
Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
23 Let all who have ears to hear with hear.
Коли хто має уші слухати, нехай слухає.
24 “Take care what you listen to,” said Jesus. “The standard you use will be used for you, and more will be added for you.
І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
25 For, to those who have, more will be given; while, from those who have nothing, even what they have will be taken away.”
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
26 Jesus also said, “This is what the kingdom of God is like – like a man who has scattered seed on the ground,
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
27 and then sleeps by night and rises by day, while the seed is shooting up and growing – he knows not how.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає.
28 The ground bears the crop of itself – first the blade, then the ear, and then the full grain in the ear;
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
29 but, as soon as the crop is ready, immediately he puts in the sickle because harvest has come.”
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
30 Jesus also said, “To what can we liken the kingdom of God?
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
31 By what can we illustrate it? Perhaps by the growth of a mustard seed. This seed, when sown in the ground, though it is smaller than all other seeds,
Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї;
32 yet, when sown, shoots up, and becomes larger than any other herb, and puts out great branches, so that even the wild birds can roost in its shelter.”
а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне.
33 With many such parables Jesus used to speak to the people of his message, as far as they were able to receive it;
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34 and to them he never used to speak except in parables; but in private to his own disciples he explained everything.
Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе.
35 In the evening of the same day, Jesus said to them, “Let us go across.”
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36 So, leaving the crowd behind, they took him with them, just as he was, in the boat; and there were other boats with him.
І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним.
37 A violent squall came on, and the waves kept dashing into the boat, so that the boat was actually filling.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
38 Jesus was in the stern asleep on the cushion; and the disciples roused him and cried, “Teacher! Is it nothing to you that we are lost?”
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
39 Jesus rose and rebuked the wind, and said to the sea, “Hush! Be still!” Then the wind dropped, and a great calm followed.
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
40 “Why are you so timid?” he exclaimed. “Have you no faith yet?”
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
41 But they were struck with great awe, and said to one another, “Who can this be that even the wind and the sea obey him?”
І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?
