Luke 4
1 On returning from the Jordan, full of the Holy Spirit, Jesus was led by the power of the Spirit through the wilderness for forty days, tempted by the devil.
Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,
2 All that time he ate nothing; and, when it was over, he became hungry.
і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв.
3 So the devil said to him, “If you are God’s Son, tell this stone to become a loaf of bread.”
І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.
4 And Jesus answered him, “Scripture says – ‘It is not on bread alone that a person is to live.’”
І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим.
5 And the devil led Jesus up, and showing him in a single moment all the kingdoms of the earth, said to him,
І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.
6 “I will give you all this power, and the splendor of them; for it has been given into my hands and I give it to whom I wish.
І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її.
7 If you worship me, it will all be yours.”
Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.
8 And Jesus answered him, “Scripture says – ‘You should worship the Lord your God, and worship him only.’”
І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.
9 The devil next led him into Jerusalem, and, placing him on the parapet of the Temple, said, “If you are God’s Son throw yourself down from here,
І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз:
10 for scripture says – ‘He will give his angels commands about you, to guard you safely,’
писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,
11 And ‘On their hands they will lift you up, otherwise you might strike your foot against a stone.’”
і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю.
12 But Jesus answered him, “It is said – ‘You must not tempt the Lord your God.’”
І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого.
13 When he had tried every kind of temptation, the devil left Jesus, until another opportunity.
І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.
14 Moved by the power of the Spirit, Jesus returned to Galilee. Reports about him spread through all that region;
І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него,
15 and he began to teach in their synagogues, and was honored by everyone.
І навчав Він по школах їх, славлений од усіх.
16 Coming to Nazareth, where he had been brought up, Jesus, as was his custom, went on the Sabbath into the synagogue, and stood up to read the scriptures.
І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.
17 He was given the book of the prophet Isaiah; and Jesus opened the book and found the place where it says –
І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18 ‘The Spirit of the Lord is on me, for he has consecrated me to bring good news to the poor, he has sent me to proclaim release to captives and restoration of sight to the blind, to set the oppressed at liberty,
Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,
19 to proclaim the year of the Lord’s favor.’
проповідувати рік Господень приятний.
20 Then, closing the book and returning it to the attendant, he sat down. The eyes of all in the synagogue were fixed on him,
І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него.
21 and Jesus began, “This very day this passage has been fulfilled in your hearing.”
Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших.
22 All who were present spoke well of him, and were astonished at the beautiful words that fell from his lips. “Isn’t this Joseph’s son?” they asked.
І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?
23 “Doubtless,” said Jesus, “you will remind me of the saying – ‘Doctor, cure yourself;’ and you will say ‘Do here in your own country all that we have heard that has been done at Capernaum.’
І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні.
24 I tell you,” he continued, “that no prophet is acceptable in his own country.
Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.
25 There were, doubtless, many widows in Israel in Elijah’s days, when the heavens were closed for three years and six months, and a severe famine prevailed throughout the country;
По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі;
26 and yet it was not to one of them that Elijah was sent, but to a widow at Zarephath in Sidonia.
та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці.
27 And there were many lepers in Israel in the time of the prophet Elisha, yet it was not one of them who was made clean, but Naaman the Syrian.”
І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.
28 All the people in the synagogue, as they listened to this, became enraged.
І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,
29 Starting up, they drove Jesus out of the town, and led him to the brow of the hill on which their town stood, intending to hurl him down.
і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.
30 But he passed through the middle of the crowd and went on his way.
Він же, пройшовши серед них, пійшов,
31 Then Jesus went down to Capernaum, a city in Galilee. On the Sabbath he taught the people.
і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.
32 They were amazed at his teaching, because his words were spoken with authority.
І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.
33 In the synagogue there was a man with the spirit of a foul demon in him, who called out loudly,
І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,
34 “Stop! What do you want with us, Jesus of Nazareth? Have you come to destroy us? I know who you are – the Holy One of God!”
кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.
35 But Jesus rebuked the demon. “Be silent! Come out from him,” he said. The demon flung the man down in the middle of the people, and then came out from him, without causing him further harm.
І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому.
36 And they were all lost in amazement, and kept saying to one another, “What words are these? For he gives his commands to the foul spirits with a marvelous authority, and they come out.”
І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять?
37 And rumors about Jesus traveled through every place in the region.
І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї.
38 On leaving the synagogue, Jesus went into Simon’s house. Now Simon’s mother-in-law was suffering from a severe attack of fever, and they asked Jesus to cure her.
Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.
39 Bending over her, he rebuked the fever; the fever left her, and she immediately got up and began to take care of them.
І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.
40 At sunset, all who had friends suffering from various diseases took them to Jesus; and he placed his hands on everyone of them and cured them.
Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.
41 And even demons came out from many people, screaming ‘You are the Son of God.’ Jesus rebuked them, and would not allow them to speak, because they knew that he was the Christ.
Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.
42 At daybreak, Jesus went out and walked to a lonely spot. But crowds of people began to look for him; and they came to where he was and tried to detain him and prevent his leaving them.
Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.
43 Jesus, however, said to them, “I must take the good news of the kingdom of God to the other towns too, for that was why I was sent.”
Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.
44 And he continued to make his proclamation in the synagogues of Judea.
і проповідував по школах галилейських.
