Hebrews 12
1 Seeing, therefore, that there is on every side of us such a throng of witnesses, let us also lay aside everything that hinders us, and the sin that clings about us, and run with patient endurance the race that lies before us,
Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,
2 our eyes fixed on Jesus, the leader and perfect example of our faith, who, for the joy that lay before him, endured the cross, heedless of its shame, and now ‘has taken his seat at the right hand’ of the throne of God.
дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.
3 Weigh well the example of him who had to endure such opposition from ‘people who were sinning against themselves,’ so that you should not grow weary or faint-hearted.
Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших.
4 You have not yet, in your struggle with sin, resisted to the death;
Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,
5 and you have forgotten the encouraging words which are addressed to you as God’s children – ‘My child, think not lightly of the Lord’s discipline, do not despond when he rebukes you;
і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього;
6 For it is him whom he loves that he disciplines, and he chastises every child whom he acknowledges.’
кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає."
7 It is for your discipline that you have to endure all this. God is dealing with you as his children. For where is there a child whom his father does not discipline?
Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько?
8 If you are left without that discipline, in which all children share, it shows that you are bastards, and not true children.
Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни.
9 Further, when our earthly fathers disciplined us, we respected them. Should we not, then, much rather yield submission to the Father of souls, and live?
Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?
10 Our fathers disciplined us for only a short time and as seemed best to them; but God disciplines us for our true good, to enable us to share his holiness.
Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.
11 No discipline is pleasant at the time; on the contrary, it is painful. But afterward its fruit is seen in the peacefulness of a righteous life which is the lot of those who have been trained under it.
Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.
12 Therefore ‘lift again the down-dropped hands and straighten the weakened knees;
Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте",
13 make straight paths for your feet,’ so that the lame limb may not be put out of joint, but rather be cured.
і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.
14 Try earnestly to live at peace with everyone, and to attain to that purity without which no one will see the Lord.
Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,
15 Take care that no one fails to use the loving help of God, ‘that no bitterness is allowed to take root and spring up, and cause trouble,’ and so poison the whole community.
наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;
16 Take care that no one becomes immoral, or irreligious like Esau, who sold his birthright for a single meal.
щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.
17 For you know that even afterward, when he wished to claim his father’s blessing, he was rejected – for he never found an opportunity to repair his error – though he begged for the blessing with tears.
Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.
18 It is not to tangible ‘flaming fire’ that you have drawn near, nor to ‘gloom, and darkness, and storm,
Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,
19 and the blast of a trumpet, and an audible voice.’ Those who heard that voice entreated that they might hear no more,
і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:
20 for they could not bear to think of the command – ‘If even an animal touches the mountain, it is to be stoned to death;’
(бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."
21 and so fearful was the sight that Moses said – ‘I tremble with fear.’
І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.")
22 No, but it is to Mount Zion that you have drawn near, the city of the living God, the heavenly Jerusalem, to countless hosts of angels,
А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,
23 to the festal gathering and assemblage of God’s firstborn whose names are enrolled in heaven, to God the judge of all people, to the spirits of the righteous who have attained perfection,
до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених,
24 to Jesus, the intermediary of a new covenant, and to the sprinkled blood that tells of better things than the blood of Abel.
і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева.
25 Beware how you refuse to hear him who is speaking. For, if the Israelites did not escape punishment, when they refused to listen to him who taught them on earth the divine will, far worse will it be for us, if we turn away from him who is teaching us from heaven.
Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі, то геть більше ми, одрікшись небесного,
26 Then his voice shook the earth, but now his declaration is – ‘Still once more I will cause not only the earth to tremble, but also the heavens.’
котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."
27 And those words ‘still once more’ indicate the passing away of all that is shaken – that is, of all created things – in order that only what is unshaken may remain.
Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.
28 Therefore, let us, who have received a kingdom that cannot be shaken, be thankful, and so offer acceptable worship to God, with awe and the deepest respect.
Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом
29 For our God is ‘a consuming fire.’
Бо наш Бог - огонь пожирающий.
