Acts 5
1 There was, however, a man named Ananias, who, with his wife Sapphira, sold some property,
Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2 and, with her connivance, kept back some of the proceeds. He brought only a part and laid it at the apostles’ feet.
та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3 “Ananias,” Peter exclaimed, “how is it that Satan has so taken possession of your heart that you have lied to the Holy Spirit, and kept back a part of the money paid for the land?
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?
4 While it was unsold, was not it your own? And after it was sold, was not the money at your own disposal? How did you come to think of such a thing? You have lied, not to people, but to God!”
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5 As Ananias heard these words, he fell down and expired; and everyone who heard of it was appalled.
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.
6 The young men got up, and, winding the body in a sheet, carried it out and buried it.
Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.
7 After an interval of about three hours his wife came in, not knowing what had happened.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8 “Is it true,” Peter asked, addressing her, “that you sold your land for such a sum?” “Yes,” she answered, “we did.”
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9 Then Peter said, “How did you come to agree to provoke the Spirit of the Lord? Listen! The footsteps of those who have buried your husband are at the door; and they will carry you out too.”
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10 Instantly Sapphira fell down at Peter’s feet and expired. On coming in, the young men found her dead; so they carried her out and buried her by her husband’s side.
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11 The whole church and all who heard of these events were appalled.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12 Many signs and wonders continued to occur among the people, through the instrumentality of the apostles, whose custom it was to meet all together in the Colonnade of Solomon;
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13 but of the rest no one ventured to join them. On the other hand, the people were full of their praise,
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14 and still larger numbers, both of men and women, as they became believers in the Lord, were added to their number.
І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15 The consequence was that people would bring out their sick even into the streets, and lay them on mattresses and mats, in the hope that, as Peter came by, at least his shadow might fall on someone of them.
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.
16 Besides this, the inhabitants of the towns around Jerusalem flocked into the city, bringing with them their sick and those who were troubled by foul spirits; and they were cured everyone.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17 At this the high priest was roused to action, and he and all his supporters (who formed the party of the Sadducees), moved by jealousy,
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18 arrested the apostles, and had them placed in custody.
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19 An angel of the Lord, however, opened the prison doors at night and led them out.
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 “Go,” he said, “and stand in the Temple Courts, and tell the people the whole message of this new life.”
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 When they heard this, they went at daybreak into the Temple Courts, and began to teach. The high priest and his party, on their arrival, summoned the High Council, including all the leaders of the people among the Israelites, and sent to the jail to fetch the apostles.
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22 But, when the officers got there, they did not find them in the prison; so they returned and reported that,
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,
23 while they had found the jail barred securely and the guards posted at the doors, yet, on opening them, they had not found anyone inside.
говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.
24 When the officer in charge at the Temple and the chief priests heard their story, they were perplexed about the apostles and as to what all this would lead to.
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.
25 Presently, however, someone came and told them, that the men whom they had put in prison were actually standing in the Temple Courts, teaching the people.
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26 Then, the officer went with his men and fetched the apostles – without using violence, for they were afraid of being stoned by the people –
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27 and then brought them before the Council. The high priest demanded an explanation from them.
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28 “We gave you strict orders,” he said, “not to teach in this name. Yet you have actually flooded Jerusalem with your teaching, and you want to make us responsible for the death of this man.”
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29 To this Peter and the apostles replied, “We must obey God rather than people.
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.
30 The God of our ancestors raised Jesus, whom you put to death by hanging him on a cross.
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31 It is this Jesus whom God has exalted to his right hand, to be a guide and a Savior, to give Israel repentance and forgiveness of sins.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32 And we are witness to the truth of this, and so is the Holy Spirit – the gift of God to those who obey him.”
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33 The members of the Council became frantic with rage on hearing this, and were for putting the apostles to death.
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34 But Gamaliel, a Pharisee, who was a Doctor of the Law and who was held in universal respect, rose in the Council, and directed that the men should be taken out of court for a little while.
Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35 He then said, “People of Israel, take care as to what you intend to do with these men.
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36 For not long ago Theudas appeared, professing to be somebody, and was joined by a body of some four hundred men. But he was killed; and all his followers scattered and dwindled away.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.
37 After him, Judas the Galilean appeared at the time of the census, and induced people to follow him; yet he, too, perished and all his followers were dispersed.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38 And, in this present case, my advice to you is not to interfere with these men, but to leave them alone, for, if their designs and their work are merely of human origin, they will come to an end;
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо;
39 but, if they are of divine origin, you will be powerless to put an end to them – or else you may find yourselves fighting against God!”
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40 The Council followed his advice, and, calling the apostles in, had them flogged, and then, after cautioning them not to speak in the name of Jesus, set them free.
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41 But the apostles left the Council, rejoicing that they had been thought worthy to suffer disgrace for that name;
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42 and never for a single day, either in the Temple Courts or in private houses, did they cease to teach, or to tell the good news of Jesus, the Christ.
І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
