2 Corinthians 4
1 Therefore, since it is by God’s mercy that we are engaged in this ministry, we do not lose heart.
Тому, маючи це служіння згідно з милістю, що нам явилася, ми не втрачаємо відваги.
2 No, we have renounced the secrecy prompted by shame, refusing to adopt crafty ways, or to tamper with God’s message, and commending ourselves to everyone’s conscience, in the sight of God, by our exhibition of the truth.
Ми відреклися від прихованих та ганебних [учинків], не живемо в хитрощах і не перекручуємо Слова Божого. Навпаки, показуючи істину, ми представляємо себе перед Богом на суд кожного людського сумління.
3 And, even if the good news that we bring is veiled, it is veiled only in the case of those who are on the path to ruin –
І якщо наша Добра Звістка закрита, то лише для тих, що гинуть, –
4 people whose minds have been blinded by the God of this age, unbelievers as they are, so that the light from the good news of the glory of the Christ, who is the incarnation of God, should not shine for them. (aiōn g165)
для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб не засяяло [над ними] світло Доброї Звістки про славу Христа, Який є образом Бога. (aiōn g165)
5 (For it is not ourselves that we proclaim, but Christ Jesus, as Lord, and ourselves as your servants for Jesus’ sake.)
Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа [як] Господа, себе ж – як ваших рабів заради Ісуса.
6 Indeed, the same God who said “Out of darkness light will shine,” has shone in on our hearts, so that we should bring out into the light the knowledge of the glory of God, seen in the face of Christ.
Адже Бог, Який сказав: «Нехай з темряви засяє світло», є Тим, Хто засяяв у наших серцях, щоби просвітити розуміння слави Бога в особі Ісуса Христа.
7 This treasure we have in these earthen vessels, so that its all-prevailing power may be seen to come from God, and not to be our own.
Проте ми носимо цей скарб у глиняних горщиках, щоб надмірність сили була від Бога, а не від нас.
8 Though hard pressed on every side, we are never hemmed in; though perplexed, never driven to despair;
Ми в усьому обтяжені, та не роздавлені; збиті з пантелику, але не впадаємо в розпач;
9 though pursued, never abandoned; though struck down, never killed!
нас переслідують, та ми не покинуті; нас збивають із ніг, та ми не гинемо.
10 We always bear on our bodies the marks of the death that Jesus died, so that the life also of Jesus may be exhibited in our bodies.
У своєму тілі ми завжди носимо смерть Ісуса, щоб життя Ісуса виявилося в наших тілах.
11 Indeed, we who still live are continually being given over to death for Jesus’ sake, so that the life also of Jesus may be exhibited in our mortal nature.
Адже ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть заради Ісуса, щоб Його життя виявилося в наших смертних тілах.
12 And so, while death is at work within us, life is at work within you.
Тому в нас діє смерть, а у вас – життя.
13 But, in the same spirit of faith as that expressed in the words – “I believed, and therefore I spoke,” we, also believe, and therefore speak.
Маючи один дух віри, згідно з тим, що написано: «Я вірив і тому говорив», ми віримо й тому говоримо,
14 For we know that he who raised the Lord Jesus will raise us also with him, and will bring us, with you, into his presence.
оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Христа, воскресить і нас разом з Ісусом та представить разом із вами.
15 For all this is for your sakes, so that the loving kindness of God, spreading from heart to heart, may cause yet more hearts to overflow with thanksgiving, to his glory.
Адже все – для вас, щоб благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку на славу Божу.
16 Therefore, as I said, we do not lose heart. No, even though outwardly we are wasting away, yet inwardly we are being renewed day by day.
Тому ми не падаємо духом. І, навіть якщо наша зовнішня людина гине, наша внутрішня людина оновлюється день у день.
