Isaiah 51
1 “Sh'ma ·Hear obey· to me, you who follow after righteousness, you who seek Adonai: look to the rock you were cut from, and to the quarry you were dug from.
Почуйте Мене, хто жене́ться за праведністю, хто пошу́кує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви ви́тесані, і на каменоло́мню, з якої ви ви́довбані.
2 Look to Abraham [Father of a multitude] your father, and to Sarah [Princess] who bore you; for when he was but one I called him, and I blessed him, and made him many.
Гляньте на Авраама, ба́тька свого́, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одно́го його Я покликав, але благословив був його та розмно́жив його.
3 For Adonai has comforted Zion [Mountain ridge, Marking]. He has comforted all her waste places, and has made her wilderness like Eden [Delight], and her desert like the garden of Adonai. Joy and gladness will be found therein, thanksgiving, and the voice of melody.
Бо Сіона Господь потіша́є, всі руїни його потіша́є, й оберта́є пустині його на Еде́н, його ж степ — на Господній садо́к! Пробува́тимуть в ньому уті́ха та радість, хвала́ й пісноспі́ви.
4 “Listen to me, my people; and hear me, my nation: for the Torah ·Teaching· will go out from me, and I will establish my mishpat ·justice· for a light to the peoples.
Послухай Мене, Мій наро́де, і візьми до вух, ти племе́но Моє, бо вийде від Мене Зако́н, а Своє право́суддя поставлю за світло наро́дам!
5 My righteousness is near. My yesha' ·salvation· has gone out, and my arms will judge the peoples. The islands will wait for me, and they will trust my arm.
Близька правда Моя: ви́йде спасі́ння Моє, а раме́на Мої будуть суд видавати наро́дам. Острови́ будуть мати надію на Мене і сподіва́ння свої покладуть на раме́но Моє.
6 Lift up your eyes to the heavens, and look on the earth beneath; for the heavens will vanish away like smoke, and the earth will wear out like a garment; and its inhabitants will die in the same way: but my yishu'ah ·salvation· will be forever, and my righteousness will not be abolished.
Здіймі́ть свої очі до неба, і погля́ньте на землю додо́лу! Бо небо, як дим, продере́ться, а земля розпаде́ться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, поги́нуть, — спасі́ння ж Моє буде вічне, а правда Моя не злама́ється!
7 “Sh'ma ·Hear obey· to me, you who know righteousness, the people in whose heart is my Torah ·Teaching·: Don’t fear the reproach of men, and don’t be dismayed at their insults.
Почу́йте Мене, знавці правди, наро́де, що в серці його Мій Зако́н: Не бійтеся лю́дської га́ньби та їхніх обра́з не лякайтесь,
8 For the moth will eat them up like a garment, and the worm will eat them like wool; but my righteousness will be forever, and my yishu'ah ·salvation· to all generations.”
бо пото́чить їх міль, мов одежу, й як во́вну, черва́ їх зжере́, а правда Моя буде вічна, і спасі́ння моє з роду в рід!
9 Awake, awake, put on strength, arm of Adonai! Awake, as in the days of old, the generations of ancient times. Is not it you who cut Rahab in pieces, who pierced the monster?
Збудися, збудись, зодягни́ся у силу, раме́но Господнє! Збудися, як у давнину́, як за поколі́ння вікі́в! Хіба це не ти Рага́ва зруба́ло, крокоди́ла здіра́вило?
10 Is not it you who dried up the sea, the waters of the great deep; who made the depths of the sea a way for the redeemed to pass over?
Хіба це не ти море ви́сушило, во́ди безодні великої, що мо́рську глиби́ну вчинило доро́гою, щоб ви́куплені перейшли́?
11 Those ransomed by Adonai will teshuvah ·completely return·, and come with singing to Zion [Mountain ridge, Marking]; and everlasting joy shall be on their heads. They will obtain gladness and joy. Sorrow and sighing shall flee away.
Отак визволе́нці Господні пове́рнуться та до Сіону зо співом уві́йдуть, — і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху ося́гнуть вони, а журба та зідха́ння втечуть!
12 “I, even I, am he who comforts you. Who are you, that you are afraid of man who shall die, and of the son of man who will be made as grass?
Я, — Я ваш Той Утіши́тель! Хто ж то ти, що боїшся люди́ни смерте́льної й лю́дського сина, що до трави він поді́бний?
13 Have you forgotten Yahweh 'Oseinu [Yahweh our Maker], who stretched out the heavens, and laid the foundations of the earth? Do you live in fear continually all day because of the fury of the oppressor, when he prepares to destroy? Where is the fury of the oppressor?
І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напну́в небеса́ Він та землю закла́в, і за́вжди щоденно лякаєшся гніву гноби́теля, що готовий тебе погуби́ти. Але де той гноби́телів гнів?
14 The captive exile will speedily be freed; and he will not die and go down into the pit, and his bread will not fail.
Закутий в кайда́ни неба́вом розв'я́заний буде, і не помре він у ямі, і не забра́кне йому його хліба.
15 For I am Adonai your God, who stirs up the sea, so that its waves roar: Adonai Tzva'ot [Yahweh Commander of heaven’s armies] is his name.
Бо Я — Господь, Бог твій, що збу́рює море, — й ревуть його хвилі, Господь Саваот Йому Йме́ння!
16 I have put my words in your mouth, and have covered you in the shadow of my hand, that I may plant the heavens, and lay the foundations of the earth, and tell Zion [Mountain ridge, Marking], ‘You are my people.’”
І кладу Я слова́ Свої в у́ста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напну́ти та зе́млю закла́сти, і сказати Сіонові: Ти Мій наро́д!
17 Awake, awake! Stand up, Jerusalem [City of peace], you who have drunk from Adonai’s hand the cup of his wrath. You have drunken the bowl of the cup of staggering, and drained it.
Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої ви́пила ти келіх гніву Його́, чашу-келіха о́дуру випила, ви́цідила.
18 There is no one to guide her among all the sons to whom she has given birth; and there is no one who takes her by the hand among all the sons who she has brought up.
Зо всіх тих сині́в, що вона породила, ніко́го нема, хто б прова́див її; зо всіх тих синів, яких ви́ховала, нікого нема, хто б підтри́мав її.
19 These two things have happened to you— who will grieve with you?— desolation and destruction, and famine and the sword. How can I comfort you?
Ці дві речі спітка́ли тебе, — але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, — хто розва́жить тебе?
20 Your sons have fainted. They lie at the head of all the streets, like an antelope in a net. They are full of the wrath of Adonai, the rebuke of your God.
Сино́ве твої повмліва́ли, лежали на ро́зі всіх ву́лиць, мов о́лень у тене́тах, повні гніву Господнього, крику Бога твого.
21 Therefore now sh'ma ·hear obey· this, you afflicted, and drunken, but not with wine:
Тому́ то послухай оцьо́го, убога й сп'яні́ла, але не з вина:
22 Thus says 'adonayik Adonai [your Lord Yahweh], your God who pleads the cause of his people, “Behold, I have taken out of your hand the cup of staggering, even the bowl of the cup of my wrath. You will not drink it any more:
Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за наро́д Свій стає́: Ось ке́ліха о́дуру Я забираю з твоєї руки́, чашу-ке́ліха гніву Мого́, — більше пити його вже не бу́деш!
23 and I will put it into the hand of those who afflict you, who have said to your soul, ‘Bow down, that we may walk over you;’ and you have laid your back as the ground, like a street to those who walk over.”
І дам Я його́ в руку тих, що гноби́ли тебе, що вони до твоєї душі говорили: „Схили́сь, і по тобі ми пере́йдемо!“І поклала ти спи́ну свою, немов землю, й як вулицю для перехо́жих.
