Romans 6
1 What shall we say then? Let us continue in sin, that grace may abound still more?
Що ж скажемо? Позоста́немся в гріху́, щоб благодать примно́жилась? Зо́всім ні!
2 God forbid! How shall we, who died to sin, live any longer in it?
Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
3 Are ye ignorant, that all of us who were baptized into Jesus Christ, were baptized into his death?
Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
4 We then by this baptism into his death were buried with him; that as Christ was raised from the dead by the glorious power of the Father, so we also might walk in newness of life.
Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обно́вленні життя.
5 For if we have been made completely like him in his death, we shall be made like him in his resurrection also;
Бо коли ми з'єдна́лися подо́бою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскре́сення,
6 knowing this, that our old man was crucified with him, that the body of sin might be destroyed, that we might no longer be in slavery to sin;
знаючи те, що наш давній чоловік розп'я́тий із Ним, щоб зни́щилось тіло гріхо́вне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
7 for he that hath died hath been set free from sin.
бо хто вмер, той звільни́всь від гріха!
8 And if we died with Christ, we believe that we shall also live with him;
А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним бу́демо,
9 since we know that Christ, having been raised from the dead, dieth no more; death hath dominion over him no longer.
знаючи, що Христос, воскре́снувши з мертвих, уже більш не вмирає, — смерть над Ним не панує вже більше!
10 For in that he died, he died to sin once for all; but in that he liveth, he liveth to God.
Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
11 Thus do ye too consider yourselves as dead to sin, but alive to God, through Jesus Christ.
Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
12 Let not then sin reign in your mortal body, bringing you into subjection to its lusts,
Тож нехай не панує гріх у смерте́льному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадли́востей,
13 nor yield up your members to sin as instruments of unrighteousness; but yield up yourselves to God, as being alive from the dead, and your members to God as instruments of righteousness.
і не віддавайте членів своїх гріхові за знаря́ддя неправедности, але віддайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші — Богові за знаря́ддя праведности.
14 For sin shall not hold dominion over you; for ye are not under the Law, but under grace.
Бо хай гріх не панує над вами, — ви бо не під Законом, а під благода́ттю.
15 What then? Are we to sin, because we are not under the Law, but under grace? God forbid!
Що ж? Чи бу́демо грішити, бо ми не під Законом, а під благода́ттю? Зо́всім ні!
16 Know ye not, that whomever ye choose to obey as a master, his bondmen ye are, whether of sin whose fruit is death, or of obedience whose fruit is righteousness?
Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на по́слух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, — або гріха на смерть, або послуху на праведність?
17 But thanks be to God that, though ye were the bondmen of sin, ye became obedient from the heart to that form of teaching which was delivered to you;
Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали́.
18 and being made free from sin, ye became the bondmen of righteousness.
А звільни́вшися від гріха́, стали рабами праведности.
19 I speak in a way common among men on account of the weakness of your flesh. For as ye once yielded your members as slaves to impurity and to iniquity, in order to commit iniquity, so now yield your members as bondmen to righteousness in order to become holy.
Говорю́ я по-лю́дському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечи́стості й беззако́нню на беззако́ння, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освя́чення.
20 For when ye were the slaves of sin, ye were not the bondmen of righteousness.
Бо коли були́ ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
21 What fruit then had ye at that time from those things of which ye are now ashamed? For the end of those things is death.
Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх — то смерть.
22 But now having been delivered from the slavery of sin, and having become the bondservants of God, ye have holiness as the fruit, and everlasting life as the end. (aiōnios g166)
А тепер, звільни́вшися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне. (aiōnios g166)
