Psalms 94
1 O LORD! thou God of vengeance! O thou God of vengeance! shine forth!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Rouse thyself, thou judge of the earth! Render a recompense to the proud!
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 How long, O LORD! shall the wicked, How long shall the wicked triumph?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 How long shall their lips pour forth insolence? How long shall all the evil-doers boast?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 O LORD! they trample upon thy people, And oppress thine inheritance!
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 They slay the widow, and the stranger, And murder the fatherless;
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 And they say, “The LORD doth not see, The God of Jacob doth not regard!”
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Be instructed, ye most stupid of mankind! O when, ye fools, will ye be wise?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 He that planted the ear, shall he not hear? He that formed the eye, shall he not see?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 He that chastiseth nations, shall not he punish? He that teacheth man knowledge, shall not he know?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 The LORD knoweth the thoughts of men, That they are vanity.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Happy the man, O LORD! whom thou correctest, Whom by thy teaching thou makest wise;
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 To give him peace in the days of adversity, Until a pit be digged for the wicked!
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 For the LORD will not forsake his people, Nor abandon his own inheritance.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 For judgment shall return to justice, And all the upright in heart shall follow it.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Who will rise up for me against the wicked? Who will stand up for me against the evil-doers?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 If the LORD had not been my help, I had well nigh dwelt in the land of silence.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 When I think that my foot is slipping, Thy goodness, O LORD! holdeth me up.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 In the multitude of anxieties within me, Thy consolations revive my soul.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Shall with thee be allied the throne of iniquity, Which deviseth mischief against law?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 They band together against the life of the righteous, And condemn innocent blood.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 But the LORD is my fortress, And my God the rock of my refuge.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 He will bring upon them their own iniquity; Yea, through their own wickedness he will cut them off; Yea, the LORD, our God, will cut them off.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!
