Psalms 90
1 “BOOK IV. A prayer of Moses, the man of God.” LORD! thou hast been our dwelling-place In all generations!
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Before the mountains were brought forth, Or ever thou hadst formed the earth and the world, Even from everlasting to everlasting thou art God!
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 But man thou turnest again to dust, And sayst, “Return, ye children of men!”
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 For a thousand years are, in thy sight, As yesterday when it is past, And as a watch in the night.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Thou carriest him away as with a flood; He is a dream; In the morning he springeth up like grass,
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Which flourisheth and shooteth up in the morning, And in the evening is cut down, and withered.
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 For we are consumed by thine anger, And by thy wrath are we destroyed.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Thou settest our iniquities before thee, Our secret sins in the light of thy countenance.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 By reason of thine anger all our days vanish away; We spend our years like a thought.
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 The days of our life are threescore years and ten, And, by reason of strength, may be fourscore years: Yet is the pride of them weariness and sorrow; For it vanisheth swiftly, and we fly away.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Yet who attendeth to the power of thine anger? Who with due reverence regardeth thine indignation?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Teach us so to number our days, That we may apply our hearts to wisdom!
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Desist, O LORD! How long—? Have compassion upon thy servants!
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Satisfy us speedily with thy mercy, That we may rejoice and be glad all our days!
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 Make us glad according to the time in which thou hast afflicted us; According to the years in which we have seen adversity!
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 Let thy deeds be known to thy servants, And thy glory to their children!
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 Let the favor of the LORD our God be upon us, And establish for us the work of our hands; Yea, the work of our hands, establish thou it!
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
