Psalms 50
1 “A psalm of Asaph.” The mighty God, Jehovah, speaketh, and calleth the earth, From the rising of the sun to its going down.
Псалом Асафів.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God shineth forth.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 Our God cometh, and will not be silent; Before him is a devouring fire, And around him a raging tempest.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He calleth to the heavens on high, And to the earth, while he judgeth his people:
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 “Gather together before me my godly ones, Who have made a covenant with me by sacrifice!”
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 (And the heavens shall declare his righteousness, For it is God himself that is judge., Pause)
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 “Hear, O my people, and I will speak! O Israel, and I will testify against thee! For I am God, thine own God.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I reprove thee not on account of thy sacrifices; For thy burnt-offerings are ever before me.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I will take no bullock from thy house, Nor he-goat from thy folds;
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For all the beasts of the forest are mine, And the cattle on a thousand hills.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know all the birds of the mountains, And the wild beasts of the field are before me.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I were hungry, I would not tell thee; For the world is mine, and all that is therein.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Do I eat the flesh of bulls, Or drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Offer to God thanksgiving, And pay thy vows to the Most High!
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 Then call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me!”
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 And to the wicked God saith, “To what purpose dost thou talk of my statutes? And why hast thou my laws upon thy lips?—
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Thou, who hatest instruction And castest my words behind thee!
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 When thou seest a thief, thou art in friendship with him, And hast fellowship with adulterers.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thou lettest loose thy mouth to evil, And thy tongue frameth deceit;
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Thou sittest and speakest against thy brother; Thou slanderest thine own mother's son.
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These things hast thou done, and I kept silence; Hence thou thoughtest that I was altogether like thyself: But I will reprove thee, and set it in order before thine eyes.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Mark this, ye that forget God, Lest I tear you in pieces, and none deliver you!
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 Whoso offereth praise honoreth me; And to him who hath regard to his ways Will I show salvation from God.”
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
