Proverbs 6
1 My son, if thou hast become surety for another, If thou hast stricken hands for another,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 If thou hast become ensnared by the words of thy mouth, If thou hast been caught by the words of thy mouth,
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Do this now, my son, and rescue thyself, —Since thou hast fallen into the hands of thy neighbor, —Go, prostrate thyself, and be urgent with thy neighbor!
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Give not sleep to thine eyes, nor slumber to thine eyelids;
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Rescue thyself, as a roe from the hand, And as a bird from the hand of the fowler.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Go to the ant, O sluggard! Consider her ways, and be wise!
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 She hath no governor, Nor overseer, nor ruler;
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 Yet she prepareth in the summer her food, She gathereth in the harvest her meat.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 How long wilt thou lie in bed, O sluggard? When wilt thou arise from thy sleep?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 “A little sleep, —a little slumber, —A little folding of the hands to rest:”
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 So shall thy poverty come upon thee like a robber, Yea, thy want, as an armed man!
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 A worthless wretch is the unrighteous man, Who walketh with a deceitful mouth;
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 Who winketh with his eyes, Speaketh with his feet, And teacheth with his fingers.
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Fraud is in his heart; He deviseth mischief continually; He scattereth contentions.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Therefore shall calamity come upon him suddenly; In a moment shall he be destroyed, and that without remedy;
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 These six things doth the LORD hate; Yea, seven are an abomination to him:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 Lofty eyes, a false tongue, And hands which shed innocent blood;
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 A heart that contriveth wicked devices; Feet that are swift in running to mischief,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 A false witness, that uttereth lies, And him that soweth discord among brethren.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Keep, O my son! the commandment of thy father, And forsake not the precepts of thy mother!
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Bind them continually to thy heart, Tie them around thy neck!
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 When thou goest forth, they shall guide thee; When thou sleepest, they shall watch over thee; And, when thou awakest, they shall talk with thee.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 For the commandment is a lamp, and instruction a light; Yea, the rebukes of correction lead to life.
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 They shall guard thee from the evil woman, From the smooth tongue of the unchaste woman.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 Desire not her beauty in thy heart, Nor let her catch thee with her eyelids;
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 For by a harlot a man is brought to a morsel of bread, And the adulteress layeth snares for the precious life.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Can a man take fire into his bosom, And his clothes not be burned?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Can one walk upon burning coals, And his feet not be scorched?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 So is it with him who goeth in to his neighbor's wife; Whoever toucheth her shall not go unpunished.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Men do not overlook a thief, Though he steal to satisfy his appetite, when he is hungry;
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 If found, he must repay sevenfold, And give up all the substance of his house.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Whoso committeth adultery with a woman lacketh understanding; He that doeth it destroyeth himself;
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Blows and dishonor shall he get, And his reproach shall not be wiped away.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 For jealousy is the fury of a man; He will not spare in the day of vengeance;
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 And he will not pay regard to any ransom, Nor be content, though thou offer many gifts.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
