Matthew 26
1 And it came to pass, when Jesus had finished all these sayings, that he said to his disciples,
І сталось, коли закінчи́в Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 Ye know that after two days cometh the passover; and the Son of man is delivered up to be crucified.
„Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“.
3 Then the chief priests and the elders of the people assembled in the court of the palace of the high-priest, named Caiaphas;
Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайя́фою,
4 and took counsel together that they might seize Jesus by craft, and put him to death.
і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити.
5 But they said, Not at the feast, lest there be an uproar among the people.
І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“.
6 Now when Jesus was at Bethany, in the house of Simon the leper,
Коли ж Ісус був у Віфа́нії, у домі Си́мона прокаже́ного,
7 there came to him a woman having an alabaster bottle of very costly ointment, and poured it on his head while he was reclining at table.
підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 But the disciples seeing it, were much displeased, saying, To what purpose is this waste?
Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство?
9 For this might have been sold for much, and given to the poor.
Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“.
10 And Jesus, perceiving it, said to them, Why do ye trouble the woman? For she hath done a good deed to me.
Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 For the poor ye have always with you; but me ye have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 For she, in pouring this ointment on my body, hath done it to prepare me for burial.
Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій.
13 Truly do I say to you, Wherever these glad tidings shall be published in the whole world, this too which she hath done will be told for a memorial of her.
Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“
14 Then one of the twelve, called Judas Iscariot, went to the chief priests,
Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 and said, What will ye give me, and I will deliver him up to you? And they paid him thirty pieces of silver.
і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“І вони йому виплатили тридцять срібняків.
16 And from that time he sought an opportunity to deliver him up.
І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його.
17 And on the first of the days of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying, Where wilt thou that we make ready for thee to eat the passover?
А першого дня Опрі́сноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: „Де́ хочеш, щоб ми приготува́ли пасху спожити Тобі?
18 And he said, Go into the city to such a man, and say to him, The Teacher saith, My time is at hand; I keep the passover at thy house with my disciples.
А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“.
19 And the disciples did as Jesus directed them, and made ready the passover.
І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти.
20 And when evening came, he took his place at table with the twelve disciples.
А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 And as they were eating, he said, Truly do I say to you, that one of you will betray me.
І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“.
22 And they were exceedingly sorrowful, and began every one to say to him, Is it I, Lord?
А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“
23 And he answering said, He that hath dipped his hand with me in the dish, he will betray me.
А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 The Son of man indeed goeth away, as it hath been written concerning him; but woe to that man by whom the Son of man is betrayed! Well were it for that man if he had not been born.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“
25 Then Judas, his betrayer, answering said, Is it I, Rabbi? He saith to him, It is.
Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“Відказав Він йому: „Ти сказав“.
26 And, as they were eating, Jesus took a loaf, and having blessed, broke it, and gave it to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“.
27 And he took a cup, and gave thanks, and gave it to them, saying, Drink ye all of it;
А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі,
28 for this is my blood of the covenant, which is shed for many for remission of sins.
бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів!
29 And I say to you, I shall not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in the kingdom of my Father.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“.
30 And having sung a hymn, they went out to the Mount of Olives.
А коли відспівали вони, то на го́ру Оливну пішли.
31 Then Jesus saith to them, This night will all of you fall away from me; for it is written, “I will smite the shepherd, and the sheep of the flock will be scattered.”
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“.
32 But after I have risen, I will go before you into Galilee.
По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
33 Peter answering said to him, Though all should fall away from thee, yet will I never fall away.
А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“.
34 Jesus said to him, Truly do I say to thee, that this night, before a cock crows, thou wilt thrice deny me.
Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
35 Peter saith to him, Even if I must die with thee, I will not deny thee. And so said all the disciples.
Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“Так сказали й усі учні.
36 Then Jesus cometh with them to a place called Gethsemane, and saith to the disciples, Sit here, while I go yonder and pray.
Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсима́нія, і промовляє до учнів: „Посидьте ви тут, аж поки піду́ й помолюся отам“.
37 And taking with him Peter and the two sons of Zebedee, he began to he sorrowful and full of anguish.
І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити.
38 Then he saith to them, My soul is exceedingly sorrowful, even to death; remain here, and watch with me.
Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“.
39 And he came a little nearer, and fell on his face, praying and saying, Father, if it be possible, let this cup pass from me! nevertheless, not as I will, but as Thou wilt.
І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“.
40 And he cometh to the disciples, and findeth them sleeping, and saith to Peter, Is it so that ye could not watch with me one hour?
І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?
41 Watch, and pray that ye enter not into temptation; the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“.
42 Again he went away a second time, and prayed, saying, My Father, if this [[cup]] cannot pass away from me, but I must drink it, thy will be done!
Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“
43 And coming again he found them sleeping; for their eyes were heavy.
І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були.
44 And leaving them, he went away again, and prayed the third time, saying again the same words.
І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши.
45 Then he cometh to the disciples, and saith to them, Sleep on, and take your rest! Lo! the hour is at hand, and the Son of man is delivered up into the hands of sinners.
Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський.
46 Rise, let us be going; lo! he is at hand that delivereth me up.
Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“
47 And while he was yet speaking, lo! Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, from the chief priests and elders of the people.
І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люду багато від первосвящеників і старших наро́ду з мечами та ки́ями.
48 And his betrayer had given them a sign, saying, Whomever I shall kiss, he is the man; seize him.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“.
49 And immediately going up to Jesus, he said, Hail, Rabbi! and kissed him.
І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“І поцілував Його.
50 And Jesus said to him, Friend, for what hast thou come! Then they came and laid hands on Jesus, and seized him.
Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його.
51 And, lo! one of those who were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and struck the servant of the high-priest, and cut off his ear.
А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 Then Jesus saith to him, Put back thy sword into its place; for all they that take the sword will perish by the sword.
Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть.
53 Dost thou think that I cannot pray to my Father, and he will now give me more than twelve legions of angels?
Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в?
54 But how then shall the Scriptures be fulfilled, that thus it must be?
Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“
55 In that hour Jesus said to the multitudes, Ye have come out as against a robber, with swords and clubs to take me; I sat daily teaching in the temple, and ye did not lay hands on me.
Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви.
56 But all this hath been done, that the Scriptures of the prophets may be fulfilled. Then all the disciples forsook him, and fled.
Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали.
57 And they who seized Jesus led him away to Caiaphas the high-priest, where the scribes and the elders were assembled.
А вони схопи́ли Ісуса, і повели́ до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 But Peter followed him at a distance, as far as to the court of the high-priest's palace, and went in, and sat with the officers to see the end.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець.
59 And the chief priests and the whole council sought false witness against Jesus, to put him to death;
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 and they found none, though many false witnesses came forward. But at last came two,
і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє,
61 and said, This man affirmed, I am able to destroy the temple of God, and to build it within three days.
і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“.
62 And the high-priest arose, and said to him, Dost thou make no answer to what these men testify against thee?
Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“
63 But Jesus was silent. And the high-priest answering said to him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou art the Christ, the Son of God.
Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“
64 Jesus saith to him, I am. Moreover I say to you, Henceforth ye will see the Son of man sitting on the right hand of Power, and coming on the clouds of heaven.
Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
65 Then the high-priest rent his garments, saying, He hath spoken blasphemy; what further need have we of witnesses? See! ye have now heard the blasphemy.
Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу!
66 What think ye? They answered and said, He should be punished with death.
Як вам здається?“Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“
67 Then they spit in his face, and buffeted him; and some smote him with the palms of their hands,
Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по що́ках Його, інші ж ки́ями били,
68 saying, Prophesy to us, O Messiah! who it was that struck thee.
і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“
69 Now Peter was sitting outside in the court. And a maid-servant came to him, saying, Thou also wast with Jesus the Galilaean.
А Петро перед домом сидів на подвір'ї. І приступила до Нього служни́ця одна та й сказала: „І ти був з Ісусом Галіле́янином!“
70 But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.
А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“.
71 And when he had gone out into the porch, another woman saw him, and said to those who were there, This man was with Jesus the Nazarene.
А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“
72 And again he denied with an oath; I do not know the man.
І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“
73 And shortly after, they who were standing by came and said to Peter, Surely thou too art one of them; for thy speech betrayeth thee.
Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“.
74 Then he began to curse and to swear, saying, I do not know the man. And immediately a cock crew.
Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“І заспівав півень хвилі тієї.
75 And Peter remembered the word of Jesus, who had said, Before a cock crows, thou wilt thrice deny me. And he went out, and wept bitterly.
І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав.
