Mark 6
1 And he went out from thence, and cometh into his own country; and his disciples follow him.
Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
2 And when the sabbath was come, he began to teach in the synagogue. And most people when they heard him were astonished, saying, Whence hath this man these things? And what is the wisdom which is given him? And how is it that such miracles are wrought by his hands?
Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
3 Is not this the carpenter, the son of Mary, and brother of James, and Joses, and Judah, and Simon? And are not his sisters here with us? And they took offence at him.
Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
4 And Jesus said to them, A prophet is not without honor except in his own country, and among his own kindred, and in his own house.
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
5 And he could not do any miracle there, except that he laid his hand upon a few sick persons, and cured them.
І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
6 And he wondered at their want of faith. And he went about the surrounding villages teaching.
І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
7 And he calleth to him the twelve, and began to send them forth by two and two; and gave them power over the unclean spirits;
Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 and commanded them that they should take nothing for the way but a staff only; no bread, no bag, no money in their girdle;
[Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
9 but to be shod with sandals; and, Do not put on two coats.
Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
10 And he said to them, Wherever ye enter a house, there abide fill ye leave that place.
Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
11 And whatever place shall not receive you, nor hear you, when ye go thence, shake off the dust under your feet as a testimony to them.
Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
12 And they went out and preached that men should repent;
Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
13 and they cast out many demons, and anointed with oil many sick persons, and healed them.
і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
14 And king Herod heard of him (for his name was spread abroad), and he said, John the Baptizer hath risen from the dead, and therefore do these powers work in him. But others said, It is Elijah.
Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
15 And others said, It is a prophet, as one of the prophets.
Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
16 But Herod hearing of it said, John, whom I beheaded, hath risen again.
Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
17 For Herod himself had sent forth and seized John, and bound him in prison, on account of Herodias, his brother Philip's wife; for he had married her.
Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
18 For John had said to Herod, It is not lawful for thee to have thy brother's wife.
Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
19 And Herodias was enraged against him, and wished to put him to death, but could not.
Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
20 For Herod feared John, knowing that he was a righteous and holy man, and was regardful of him; and on hearing him, was in much anxiety, and listened to him gladly.
Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
21 And a convenient day having come, when Herod on his birthday made a supper for his nobles and chief captains and the principal men of Galilee,
Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
22 and the daughter of Herodias came in and danced, she pleased Herod and those at table with him; and the king said to the damsel, Ask of me whatever thou wilt, and I will give it thee.
Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
23 And he swore to her, Whatever thou shalt ask of me, I will give thee, to the half of my kingdom.
І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
24 And she went out and said to her mother, What shall I ask? And she said, The head of John the Baptizer.
Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
25 And she came in immediately with haste to the king, and asked, saying, I desire that thou wilt give me immediately on a platter the head of John the Baptist.
Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
26 And the king was exceedingly sorry; but on account of his oaths, and of those at table with him, he would not refuse her.
Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
27 And the king immediately sent one of his guards, and ordered his head to be brought. And he went and beheaded him in the prison,
Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
28 and brought his head on a platter, and gave it to the damsel; and the damsel gave it to her mother.
приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
29 And his disciples, when they heard of it, came and took up his body, and laid it in a tomb.
Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
30 And the apostles gather together to Jesus, and told him all which they had done and taught.
Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
31 And he saith to them, Come ye by yourselves apart into a desert place, and rest a while. For there were many coming and going; and they had no leisure, even to eat.
[Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
32 And they went away into a desert place in the boat apart.
Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
33 And many saw them departing, and knew them, and ran together on foot thither from all the cities, and arrived before them.
Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
34 And when he came forth, he saw a great multitude, and was moved with compassion for them, because they were as sheep not having a shepherd; and he began to teach them many things.
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
35 And late in the day his disciples came to him, and said, This is a desert place, and it is now late;
Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
36 send them away, that they may go into the surrounding fields and villages, and buy themselves something to eat.
Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
37 But he answering said to them, Give ye them to eat. And they say to him, Shall we go and buy two hundred denaries' worth of bread, and give them to eat?
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
38 He saith to them, How many loaves have ye? Go and see. And when they knew, they say, Five, and two fishes.
[Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
39 And he ordered them to make all lie down in companies upon the green grass.
Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
40 And they lay down in ranks, by hundreds, and by fifties.
І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
41 And taking the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven and blessed, and broke the loaves, and gave them to the disciples to set before them; and the two fishes he divided among them all.
[Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
42 And they all ate, and were filled.
Усі їли та наситилися,
43 And they took up twelve baskets full of the fragments, and of the fishes.
і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
44 And they who ate of the loaves were five thousand men.
Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
45 And he immediately constrained his disciples to get into the boat, and to go before to the other side to Bethsaida, while he sent the multitude away.
Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 And when he had taken leave of them, he went away into the mountain to pray.
Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
47 And when evening came, the boat was in the midst of the lake; and he was alone on the land.
Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
48 And when he saw them toiling hard in rowing, for the wind was against them, about the fourth watch of the night he cometh to them, walking upon the lake. And he would have passed by them;
Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
49 but they, seeing him walking upon the lake, thought it was a spectre, and cried out.
Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
50 For they all saw him, and were terrified. But he immediately spoke with them, and saith to them, Be of good cheer; it is I, be not afraid.
Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
51 And he went up to them into the boat, and the wind ceased. And they were exceedingly astonished, beyond measure.
Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
52 For they did not consider the matter of the loaves; but their heart was hardened.
адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
53 And crossing over, they came to land, to Gennesaret; and anchored there.
Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
54 And when they had come out of the boat, the people immediately knowing who he was,
Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
55 ran through all that region, and began to carry about on beds those that were sick to the place where they heard he was.
Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
56 And wherever he entered into villages or cities or the open country, they laid the sick in the market-places, and besought him that they might touch if it were but the fringe of his garment; and as many as touched him were made well.
І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
