Mark 5
1 And they came to the other side of the lake, into the country of the Gerasenes.
І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.
2 And when he had come out of the boat, immediately there met him out of the tombs a man with an unclean spirit,
І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,
3 who had his dwelling in the tombs; and not even with a chain could any one bind him any longer;
що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти:
4 because he had often been bound with fetters and chains, and the chains had been snapped asunder by him, and the fetters broken in pieces; and no one could master him;
часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати.
5 and continually, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself, with stones.
І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.
6 And seeing Jesus afar off, he ran and bowed down before him,
Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,
7 and cried out with a loud voice, and said, What have I to do with thee, Jesus, Son of the most high God? I adjure thee by God, do not torment me.
і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.
8 For he was saying to him, Unclean spirit, come out from the man.
(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )
9 And he asked him, What is thy name? And he saith to him, Legion is my name; for we are many.
І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.
10 And he besought him much not to send them out of the country.
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.
11 Now there was there, by the mountain, a great herd of swine feeding.
Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.
12 And they besought him, saying, Send us into the swine, that we may enter into them.
І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.
13 And he gave them leave. And the unclean spirits coming out, entered into the swine; and the herd rushed down the steep into the lake, about two thousand, and were drowned in the lake.
І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві, ) та й потонули в морі.
14 And they that fed them fled, and told the news in the city and in the country. And they came to see what had been done.
А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.
15 And they come to Jesus, and see him who had been possessed by demons, sitting, clothed, and in his right mind, —him who had had the legion; and they were afraid.
І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.
16 And they who saw it told them how it befell him that was possessed by the demons, and concerning the swine.
І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині.
17 And they began to beseech him to depart from their borders.
І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.
18 And when he was going on board the boat, he that had been possessed by the demons besought him that be might be with him.
І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.
19 And he did not permit him, but said to him, Go to thy house to thy friends, and tell them how great things the Lord hath done for thee, and that he hath had compassion on thee.
Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.
20 And he departed, and began to publish in Decapolis how great things Jesus had done for him; and all wondered.
І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались.
21 And when Jesus had crossed again in the boat to the ether side, a great multitude gathered about him; and he was by the lake.
А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.
22 And there cometh one of the rulers of the synagogue, Jairus by name; and seeing him, he fell at his feet,
І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,
23 and besought him much, saying, My little daughter lieth at the point of death; I pray thee, come and lay thy hands on her, that she may be saved and live.
і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.
24 And he went with him; and a great multitude followed him, and pressed upon him.
І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.
25 And a woman, who had had an issue of blood twelve years,
Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,
26 and had undergone much at the hands of many physicians, and spent all that she had, and was not at all benefited, but rather grew worse,
і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало,
27 having heard about Jesus, came in the crowd behind, and touched his garment.
почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.
28 For she said, If I touch even his garments, I shall be made well.
Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.
29 And immediately the fountain of her blood was dried up; and she perceived in her body that she was cured of her plague.
І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги.
30 And Jesus immediately perceiving in himself that power had gone out from him, turned round in the crowed, and said, Who touched my garments?
І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?
31 And his disciples said to him, Thou seest the multitude pressing on thee, and dost thou say, Who touched me?
І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?
32 And he looked round to see her who had done this.
І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.
33 But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him all the truth.
Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.
34 And he said to her, Daughter, thy faith hath made thee well; go in peace, and be recovered from thy plague.
Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.
35 While he was yet speaking, there came from the house I of the ruler of the synagogue some who said, Thy daughter is dead; why dost thou trouble the Teacher any further?
Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?
36 And Jesus, overhearing those words, saith to the ruler of the synagogue, Fear not; only believe.
Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.
37 And he suffered no one to follow him except Peter and James, and John the brother of James.
І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.
38 And they come to the house of the ruler of the synagogue; and he seeth a tumult, and people weeping and wailing greatly.
І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39 And going in, he saith to them, Why do ye make this confusion and weeping? The child is not dead, but is sleeping.
І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40 And they laughed him to scorn. But putting them all out, he taketh the father of the child, and the mother, and those who were with him, and entereth where the child was.
І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало.
41 And taking hold of the hand of the child, he saith to her, Talitha, kum; which is, when interpreted, Damsel, I say to thee, arise!
Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань.
42 And immediately the damsel arose and walked; for she was twelve years old. And immediately they were greatly astonished.
І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43 And he charged them strictly that no one should know it, and bade that something should be given her to eat.
І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.
