Luke 24
1 Now on the first day of the week, very early in the morning, they came to the tomb, bringing the spices which they had prepared.
Першого дня тижня, рано-вранці, вони прийшли до гробниці та принесли пахощі, які приготували.
2 And they found the stone rolled away from the tomb;
І виявили, що камінь від гробниці був відвалений.
3 and on entering they found not the body of the Lord Jesus.
Увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 And it came to pass, as they were much perplexed about this, lo! two men stood by them in glittering apparel;
І раптом перед розгубленими [жінками] з’явилися двоє чоловіків у яскравих одежах.
5 and when they were terrified, and bowed their faces to the earth, the men said to them, Why seek ye the living among the dead?
Налякані [жінки] схилили свої обличчя до землі. Але ті сказали їм: «Чому ви шукаєте Живого серед мертвих?
6 He is not here, but hath risen. Remember how be spoke to you while yet in Galilee,
Немає Його тут: Він воскрес! Згадайте, як Він говорив вам, коли ще був у Галілеї:
7 saying, The Son of man must be delivered up into the hands of sinners, and be crucified, and rise again on the third day.
„Син Людський має бути виданий у руки грішників і розіп’ятий, а третього дня воскресне“».
8 And they remembered his words.
І вони пригадали собі слова [Ісуса].
9 And returning from the tomb, they told all these things to the eleven, and to all the rest.
Повернувшись від гробниці, розповіли про все одинадцятьом і всім іншим.
10 It was Mary the Magdalene, and Joanna, and Mary the mother of James; and the other women with them told these things to the apostles.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія – мати Якова, та інші [жінки], які сказали про це апостолам.
11 And these words seemed to them as an idle tale, and they did not believe them.
Але ці слова їм здалися нісенітницями, і не повірили їм.
Однак Петро піднявся та побіг до гробниці. Нахилившись, він побачив тільки льняну тканину. І повернувся додому, здивований тим, що сталося.
13 And lo! two of them were going the same day to a village called Emmaus, distant a hundred and sixty furlongs from Jerusalem.
Того ж дня двоє з них пішли в село, яке знаходилося на відстані шістдесяти стадіїв від Єрусалима й звалося Емаус.
14 And they were conversing together about all those things which had taken place.
[Дорогою] вони розмовляли між собою про все, що сталося.
15 And it came to pass, while they were conversing and reasoning, that Jesus himself drew near, and went with them.
А коли вони говорили й дискутували, Сам Ісус наблизився та пішов разом із ними.
16 But their eyes were restrained from knowing him.
Але їхні очі були стримані, щоб не впізнали Його.
17 And he said to them, What discourse is this which ye have one with another, as ye are walking? And they stood sad.
[Ісус] спитав їх: ―Про що ви говорите між собою в дорозі? Вони зупинилися, повні смутку;
18 And one, whose name was Cleopas, answering said to him, Art thou the only sojourner in Jerusalem that doth not know the things which have come to pass there in these days?
і один із них, на ім’я Клеопа, промовив: ―Ти, мабуть, єдиний з прибулих до Єрусалима, хто не знає про те, що сталося в ці дні.
19 And he said to them, What things? And they said to him, The things relating to Jesus the Nazarene, who was a prophet mighty in word and deed before God and all the people;
Він спитав: ―Про що саме? Вони відповіли: ―Про те, що сталося з Ісусом із Назарета, Який був сильним пророком у дії та слові перед Богом та всіма людьми.
20 and how the chief priests and our rulers delivered him up to be condemned to death, and crucified him.
Як первосвященники та керівники наші видали Його для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21 But we are hoping that it is he who is to redeem Israel; moreover, besides all this, it is the third day since these things were done.
Ми ж сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїль. Але ось уже третій день, як все це сталося.
22 And furthermore certain women of our company have amazed us; for going early to the tomb,
Крім того, деякі наші жінки здивували нас. Вони на світанку пішли до гробниці
23 they did not find his body, and came, saying that they had even seen a vision of angels, who said that he was alive.
та, не знайшовши Його тіла, прийшли й розказали, що бачили ангелів, які їм з’явилися й сказали, що Він живий.
24 And some of those who were with us went to the tomb, and found it to be as the women had said; but him they saw not.
Тоді деякі з нас пішли до гробниці й знайшли все так, як казали жінки, але Його не бачили.
25 And he said to them, O dull of apprehension, and slow of heart to believe all that the Prophets have spoken!
Він сказав їм: ―О нерозумні та повільні серцем, щоб повірити в усе, що казали пророки!
26 Was it not necessary that the Christ should suffer these things, and enter into his glory?
Хіба Христос не мав постраждати та увійти у славу Свою?
27 And beginning with Moses and all the Prophets he explained to them in all the Scriptures the things concerning himself.
І, почавши від Мойсея та всіх пророків, пояснив їм, [що написано] в усіх Писаннях про Нього.
28 And they drew near to the village whither they were going; and he made as though he would go further.
Коли наблизились до села, куди йшли, Він удав, що бажає йти далі.
29 But they constrained him, saying, Abide with us, for it is towards evening, and the day is now far spent. And he went in to stay with them.
Але вони просили Його, кажучи: ―Залишайся з нами, бо вже вечоріє і день закінчується. Він увійшов у дім та залишився з ними.
30 And it came to pass, as he was at table with them, that he took the bread, and blessed it, and broke and gave it to them.
Коли сиділи за столом, Він узяв хліб, благословив його, розламав і дав їм.
31 And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.
Тоді їхні очі відкрилися, і вони впізнали Його, але Він став для них невидимий.
32 And they said one to another, Did not our hearts burn within us while he talked with us on the way, while he opened to us the Scriptures?
І вони казали один до одного: «Чи не палали в нас серця, коли Він говорив із нами в дорозі та відкривав нам Писання?»
33 And they rose up the same hour, and returned to Jerusalem; and they found the eleven and those who were with them gathered together,
І тієї ж миті вони встали й повернулися в Єрусалим. Там вони знайшли зібраних разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34 saying, The Lord hath risen indeed, and hath appeared to Simon.
які говорили, що Господь дійсно воскрес та з’явився Симонові.
35 And they told what had happened on the way, and how he became known to them in the breaking of the bread.
Потім ці двоє розповіли, що сталося в дорозі і як вони впізнали [Ісуса], коли Він розламав хліб.
36 And while they were thus speaking, he himself stood in the midst of them.
Коли вони ще говорили, Сам [Ісус] з’явився посеред них та промовив: «Мир вам!»
37 But they were terrified and affrighted, and supposed that they beheld a spirit.
Вони завмерли та злякалися, бо подумали, що бачать духа.
38 And he said to them, Why are ye troubled? and why do doubts arise in your hearts?
Він же сказав їм: «Чому ви налякані й чому постають сумніви у ваших серцях?
39 See my hands and my feet, that it is I myself. Handle me, and see; for a spirit hath not flesh and bones, as ye see me have.
Погляньте на руки та на ноги Мої. Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й подивіться: дух не має тіла та кісток, а Я, як бачите, маю!»
Кажучи це, показав їм Свої руки та ноги.
41 And while they still disbelieved for joy, and wondered, he said to them, Have ye anything here to eat?
Коли ж вони від радості та здивування ще не вірили, Він сказав: «Чи маєте тут щось поїсти?»
42 And they gave him a piece of a broiled fish.
Вони дали Йому шматок запеченої риби та мед у сотах.
43 And he took and ate it before them.
Він узяв та їв перед ними.
44 And he said to them, These are my words which I spoke to you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled which are written in the Law of Moses, and the Prophets, and the Psalms, concerning me.
Потім сказав їм: «Це слова Мої, які Я говорив вам, коли ще був із вами: має здійснитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, у Пророків та в Псалмах».
45 Then he opened their understanding, that they might understand the Scriptures.
Тоді відкрив їм розум, щоб зрозуміли Писання.
46 And he said to them, Thus it is written, that the Christ should suffer, and should rise from the dead on the third day,
Та промовив: «Так написано, що Христос має постраждати та третього дня воскреснути з мертвих.
47 and that repentance for the remission of sins should be preached in his name among all the nations, beginning at Jerusalem.
І в Його ім’я буде проповідуватися покаяння та прощення гріхів усім народам, почавши від Єрусалима.
48 Ye are witnesses of these things.
Ви свідки цьому.
49 And I send forth upon you that which hath been promised by my Father; but do ye tarry in the city, until ye are endued with power from on high.
І ось Я надішлю вам обітницю Мого Отця. Ви ж залишайтесь у місті, доки не будете зодягнені силою з висоти!»
50 And he led them out as far as to Bethany; and he lifted up his hands and blessed them.
Потім вивів їх із міста до Віфанії та, піднявши руки Свої, благословив їх.
51 And it came to pass, while he blessed them, that he parted from them.
Благословляючи їх, Він почав віддалятися від них та возноситися на небо.
52 And they returned to Jerusalem with great joy,
Вони ж, вклонившись Йому, з великою радістю повернулися в Єрусалим.
53 and were continually in the temple, praising God.
І весь час перебували в Храмі, благословляючи Бога. Амінь.
