Lamentations 3
1 I am the man that hath seen affliction under the rod of His wrath;
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He hath led me and brought me into darkness, and not into light;
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Yea, against me doth he again and again turn his hand all the day long.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 My flesh and my skin hath he made old; he hath broken my bones.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He hath builded against me, and encompassed me with bitterness and woe.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 He hath set me in dark places, as those that have long been dead.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He hath hedged me about, so that I cannot get out; he hath made my chain heavy;
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Yea, when I cry and call aloud, he shutteth out my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He blocketh up my way with hewn stone; he maketh my paths crooked.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 A bear lying in wait hath he been to me, a lion in lurking-places.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 He hath turned aside my ways, and torn me in pieces; he hath made me desolate.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He hath bent his bow, and set me as a mark for the arrow.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 He hath caused the sons of his quiver to pierce my reins.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 I have been a laughing-stock to all my people, their song all the day.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He hath filled me with bitterness; he hath made me drunk with wormwood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 He hath also broken my teeth with gravel-stones; He hath covered me with ashes.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Yea, thou hast removed my soul far from peace; I have forgotten prosperity.
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 And I say, “My confidence and my hope in Jehovah are gone!”
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Remember my affliction and my misery, the wormwood and the gall!
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 Yea, thou wilt remember them, for my soul sinketh within me!
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 This I recall to my mind; therefore have I hope;
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 It is of the mercy of Jehovah that we are not consumed; yea, his compassion faileth not;
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 It is new every morning; great is thy faithfulness.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 Jehovah is my portion, saith my soul, therefore do I hope in him.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 Jehovah is good to them that trust in him, to the soul that seeketh him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 It is good that a man hope, and quietly wait for salvation from Jehovah.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 It is good for a man that he bear the yoke in his youth;
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 That he sit alone and keep silence, since He layeth it upon him;
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 That he put his mouth in the dust, [[saying to himself, ]] “Perhaps there may be hope!”
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 That he offer his cheek to the smiter; that he be filled with reproach.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord will not cast off forever;
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 For though he cause grief, yet doth he have compassion according to his great mercy;
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For he doth not willingly afflict and grieve the children of men.
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 Doth one trample under foot all the prisoners of the earth,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 Doth he bend the right of a man before the face of the Most High,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 Doth he subvert a man in his cause, and shall not the Lord behold it?
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who is he that saith, and it cometh to pass, when the Lord hath not commanded?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Cometh not evil, as well as good, from the mouth of the Most High?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Wherefore then murmureth the living man? Let him murmur at his own sin!
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Let us search and try our ways, and turn again to Jehovah!
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Let us lift up our hearts with our hands to God in the heavens!
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 We have transgressed; we have rebelled; thou hast not forgiven!
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Thou hast hidden thyself in anger, and hast pursued us; thou hast slain and hast not spared;
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Thou hast hidden thyself in a cloud, that our prayer may not pass through;
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Thou hast made us the offscouring and refuse in the midst of the nations.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 All our enemies have opened their mouths against us;
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Terror and the pit have come upon us, desolation and destruction;
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Mine eye runneth down with streams of water for the destruction of the daughter of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mine eye trickleth down and ceaseth not, without any intermission,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Until Jehovah look down and behold from heaven.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mine eye is painful to me on account of all the daughters of my city.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 They that are my enemies without cause hunt me down like a bird;
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They take away my life in the dungeon; they cast a stone upon me;
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Waters flow over my head; I say, “I am undone!”
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I call upon thy name, O Jehovah, from the deep dungeon;
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Hear thou my voice! hide not thine ear from my cry for relief!
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Be near to me, when I call upon thee! Say, “Fear not!”
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 Thou maintainest my cause, O Lord; thou redeemest my life!
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 Thou, O Jehovah, seest the wrong done to me; Maintain thou my cause!
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Thou seest all their vengeance, all their devices against me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Thou hearest their reproach, O Jehovah, all their devices against me,
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 The words of my adversaries, and their machinations against me all the day long!
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Behold their sitting down and their rising up! I am their song.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Render to them a recompense, O Jehovah, according to the work of their hands!
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Give them blindness of mind! thy curse be upon them!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Pursue them in thine anger, and destroy them from under Jehovah's heaven!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
