John 7
1 After these things Jesus walked in Galilee; for he would not walk in Judaea, because the Jews sought to kill him.
І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.
2 Now the feast of the Jews, the feast of tabernacles, was at hand.
Було ж близько Жидівське сьвято кучок.
3 His brothers therefore said to him, Depart hence, and go into Judaea, that thy disciples also may see thy works which thou art doing.
Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш.
4 For no one doeth anything in secret, and yet himself seeketh to be known openly. If thou doest these things, manifest thyself to the world.
Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.
5 For even his brothers did not believe in him.
Бо й брати Його не вірували в Него.
6 Jesus saith to them, My time is not yet come; but your time is always ready.
Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.
7 The world cannot hate you; but me it hateth, because I testify of it, that its works are evil.
Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі.
8 Go ye up to the feast; I go not up to this feast; for my time is not yet fully come.
Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.
9 Having said these things, he remained in Galilee.
Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.
10 But when his brothers had gone up to the feast, then he also went up, not openly, but as it were in secret.
Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.
11 The Jews therefore sought him at the feast, and said, Where is that man?
Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?
12 And there was much debating among the multitude concerning him. Some said, He is a good man; others said, Nay, but he deceiveth the multitude.
І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ.
13 No one, however, spoke openly of him, for fear of the Jews.
Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
14 But when it was now the midst of the feast, Jesus went up into the temple and taught.
Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.
15 The Jews therefore marveled, saying, How knoweth this man letters, having never learned?
І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?
16 Jesus therefore answered them, and said, My teaching is not mine, but his that sent me.
Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
17 If any one is desirous to do his will, he will know concerning the teaching, whether it is from God, or whether I speak from myself.
Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи.
18 He that speaketh from himself seeketh his own glory; but he that seeketh the glory of him that sent him, he is true, and in him is no unrighteousness.
Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.
19 Hath not Moses given you the Law? and none of you keepeth the Law! Why do ye seek to kill me?
Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?
20 The multitude answered, Thou hast a demon! Who seeketh to kill thee?
Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?
21 Jesus answered and said to them, I have done one good work, and ye are all wondering.
Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь.
22 Moses hath given you circumcision, (not that it is from Moses, but from the fathers; ) and ye on the sabbath circumcise a man.
Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.
23 If a man receive circumcision on the sabbath, that the law of Moses may not be broken, are ye angry at me, because I have restored soundness to the whole body of a man on the sabbath?
Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?
24 Judge not according to the appearance, but judge righteous judgment.
Не судіть по виду, а праведний суд судїть.
25 Then some of the men of Jerusalem said, Is not this he whom they seek to kill?
Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його?
26 and see! he speaketh boldly, and they say nothing to him. Have the rulers discovered certainly that this man is the Christ?
ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос?
27 Still, as to this man, we know whence he is; but when the Christ cometh, no one knoweth whence he is.
Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він.
28 Jesus therefore cried aloud, teaching in the temple and saying, Ye both know me, and ye know whence I am; and I have not come of myself, but there is in truth one who sent me, whom ye know not.
Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.
29 I know him, because I am from him, and he hath sent me.
Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.
30 Therefore they sought to take him; but no one laid hands on him, because his hour had not yet come.
Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.
31 But of the multitude many believed in him, and said, When the Christ cometh, will he do more signs than these which this man doeth?
Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?
32 The Pharisees heard the multitude thus debating concerning him; and the chief priest and the Pharisees sent officers to seize him.
Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.
33 Jesus therefore said, Yet a little while I am with you, and then I go to him that sent me.
Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.
34 Ye will seek me and not find me; and where I am, ye cannot come.
Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.
35 The Jews therefore said among themselves, Whither will this man go, that we shall not find him? Will he go to the dispersed among the Greeks, and teach the Greeks?
Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?
36 What meaneth this which he said, Ye will seek me, and not find me; and where I am, ye cannot come?
Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?
37 On the last day, which is the great day, of the feast, Jesus stood and cried aloud, saying, If any one thirst, let him come to me, and drink.
В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.
38 He that believeth in me, from within him, as the Scripture hath said, will flow rivers of living water.
Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.
39 But this he said of the Spirit, which those that believed in him were to receive; for the Spirit was not yet, because Jesus was not yet glorified.
Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.
40 Some of the multitude therefore, when they heard these words, said, This is in truth the prophet. Others said, This is the Christ.
Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк,
41 Others said, Doth the Christ then come from Galilee?
инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?
42 Hath not the Scripture said, that the Christ cometh from the seed of David, and from Bethlehem, the town where David was?
Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?
43 So there was a division among the multitude because of him.
Тодї повстало роздїленнє в народі через Него.
44 And some of them wished to seize him; but no one laid hands on him.
Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук.
45 The officers therefore came to the chief priests and Pharisees, who said to them, Why did ye not bring him?
Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?
46 The officers answered, Never man spoke like this man.
Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.
47 The Pharisees answered them, Have ye also been deceived?
Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?
48 Hath any one of the rulers believed in him? or of the Pharisees?
Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
49 but this multitude that know not the Law are accursed.
А сей народ, що не знає закону, проклятий.
50 Nicodemus saith to them, being one of them,
Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:
51 Doth our law judge a man, unless it first hear from him, and know what he doeth?
Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?
52 They answered and said to him, Art thou too from Galilee? Search and see that no prophet ariseth from Galilee.
Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.
53 (Joh 7:53 - 8:12: This passage is omitted as ungenuine by Tischendorf and most critical editors of the Greek Testament. It is found in some manuscripts, but not in the most ancient. It is, however, very generally regarded as a genuine relic of the teaching of Christ, though not forming a part of the fourth Gospel. I give it in the text of Tregelles, omitting the words which he incloses in brackets. Tregelles, however, does not suppose it to be genuine.) [[And they went each to his house;
пійшов кожен до дому свого.
