John 6
1 After these things Jesus went away across the lake of Galilee, that of Tiberias.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
2 And a great multitude followed him, because they saw the signs which he wrought on the diseased.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 And Jesus went up into the mountain, and sat there with his disciples.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 And the passover, the feast of the Jews, was near.
Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 Jesus then lifting up his eyes, and seeing that a great crowd was coming to him, saith to Philip, Whence are we to buy bread, that these may eat?
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 But this he said to try him; for he himself knew what he was going to do.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
7 Philip answered him, Two hundred denaries' worth of bread is not sufficient for them, that each one may take a tittle.
Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 One of his disciples, Andrew, Simon Peter's brother, saith to him,
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 There is a lad here, who hath five barley-loaves, and two small fishes; but what are they among so many?
Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 Jesus said, Make the men lie down. Now there was much grass in the place. So the men lay down, in number about five thousand.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 Jesus then took the loaves, and having given thanks, distributed to those that were lying down; in like manner also of the fishes, as much as they desired.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
12 And when they were filled, he saith to his disciples, Gather up the fragments that remain over, that nothing may be lost.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 So they gathered them up, and filled twelve baskets with the fragments of the five barley-loaves, which remained over and above to those that had eaten.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 The men therefore seeing the sign which he wrought, said, This is truly the prophet that was to come into the world.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
15 Jesus therefore, knowing that they were about to come and take him by force to make him a king, withdrew again to the mountain alone.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16 But when evening came, his disciples went down to the lake,
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17 and having gone on board a boat, were going over the lake to Capernaum. And darkness had overtaken them, and Jesus had not yet come to them.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18 And as a strong wind was blowing, the waves ran high.
А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
19 When therefore they had rowed about twenty-five or thirty furlongs, they saw Jesus walking on the lake, and drawing near the boat; and they were afraid.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
20 But he saith to them, It is I, be not afraid.
Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21 Then they were willing to receive him into the boat; and immediately the boat was at the land whither they were going.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22 The day following, the multitude which stood on the other side of the lake having seen that there was no other boat there but one, and that Jesus did not go with his disciples into the boat, but that his disciples went away alone,
Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23 (but there came other boats from Tiberias near the place where they ate the bread, when the Lord had given thanks; )
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
24 when therefore the multitude saw that Jesus was not there nor his disciples, they went on board the boats, and came to Capernaum, seeking Jesus.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 And having found him on the other side of the lake, they said to him, Rabbi, when didst thou come hither?
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26 Jesus answered them and said, Truly, truly do I say to you, Ye seek me, not because ye saw signs, but because ye ate of the loaves, and were filled.
Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27 Labor not for the food that perisheth, but for the food that endureth to everlasting life, which the Son of man giveth to you; for on him hath the Father set his seal, even God. (aiōnios g166)
Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
28 Then they said to him, What are we to do, that we may work the works of God?
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus answered and said to them, This is the work of God, that ye believe in him whom he sent.
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30 They said therefore to him, What sign doest thou, that we may see, and believe thee? What dost thou work?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
31 Our fathers ate the manna in the wilderness, as it is written, “He gave them bread from heaven to eat.”
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32 Jesus therefore said to them, Truly, truly do I say to you, Moses hath not given you the bread from heaven; but my Father is giving you the true bread from heaven.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33 For the bread of God is that which is coming down from heaven, and giving life to the world.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
34 They said therefore to him, Lord, evermore give us this bread.
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35 Jesus therefore said to them, I am the bread of life; he that cometh to me will not hunger; and he that believeth in me will never thirst.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36 But I said to you, that ye have even seen, and do not believe.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37 All that the Father giveth me will come to me; and him that cometh to me I will in no wise cast out;
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38 for I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him that sent me.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39 And this is the will of him that sent me, that of all which he hath given me I should lose nothing, but should raise it up in the last day.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
40 For this is the will of my Father, that every one who looketh on the Son and believeth in him, shall have everlasting life; and I will raise him up in the last day. (aiōnios g166)
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 The Jews therefore murmured about him, because he said, I am the bread which came down from heaven;
Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42 and they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, one whose father and mother we know? How is it then that this man saith, I have come down from heaven?
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Jesus therefore answered and said to them, Murmur not among yourselves.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 No one can come to me, unless the Father, who sent me, draw him: and I will raise him up in the last day.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 It is written in the prophets, “And they shall all be taught of God.” Every one that hath heard the Father, and hath learnt from him, cometh to me.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Not that any one hath seen the Father, but he who is from God; he hath seen the Father.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я хлїб життя.
49 Your fathers ate the manna in the wilderness, and died.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 This is the bread which is coming down from heaven, that one may eat of it and not die.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 I am the living bread which came down from heaven; if any one eat of my bread, he will live for ever. Yea, and the bread which I will give for the life of the world is my flesh. (aiōn g165)
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
52 The Jews therefore contended with one another, saying, How can this man give us his flesh to eat?
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
53 Jesus therefore said to them, Truly, truly do I say to you, Unless ye eat the flesh of the Son of man and drink his blood, ye have no life in you.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 He that eateth my flesh and drinketh my blood hath everlasting life; and I will raise him up in the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is true food, and my blood is true drink.
Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
56 He that eateth my flesh and drinketh my blood dwelleth in me, and I in him.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 As the living Father sent me, and I live by reason of the Father; so he that eateth me, he also shall live by reason of me.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 This is the bread which came down from heaven; not as the fathers ate, and died; he that eateth this bread will live for ever. (aiōn g165)
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
59 These things he said in a synagogue, while teaching in Capernaum.
Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
60 Many therefore of his disciples, when they heard this, said, This teaching is hard; who can listen to it?
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 Jesus therefore knew within himself that his disciples were murmuring about this, and said to them, Doth this offend you?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 What then if ye behold the Son of man ascending where he was before?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 It is the spirit which maketh alive; the flesh profiteth nothing. The words which I have spoken to you are spirit, and are life.
Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 But there are some of you who do not believe. For Jesus knew from the beginning who they were that did not believe, and who it was that would betray him.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 And he said, For this cause I have told you, that no one can come to me, unless it hath been given him from the Father.
І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 From this time many of his disciples went back, and walked no more with him.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Jesus therefore said to the twelve, Do ye also wish to go away?
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68 Simon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? Thou hast words of everlasting life; (aiōnios g166)
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
69 and we have believed and known, that thou art the Holy One of God.
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Jesus answered them, Did not I choose you twelve? and one of you is a devil!
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
71 He spoke of Judas, the son of Simon Iscariot; for it was he that was about to betray him, being one of the twelve.
Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
