John 4
1 When therefore Jesus knew that the Pharisees had heard that Jesus made and baptized more disciples than John,
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 (though Jesus himself did not baptize, but his disciples, )
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 he left Judaea, and went again to Galilee.
Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
4 And he must necessarily pass through Samaria.
І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
5 He cometh therefore to a city of Samaria, called Sychar, near the piece of land which Jacob gave to his son Joseph.
Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
6 And Jacob's well was there. Jesus therefore, being wearied with the journey, was sitting thus by the well. It was about the sixth hour.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 There cometh a woman of Samaria to draw water. Jesus saith to her, Give me to drink.
Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
8 For his disciples had gone away into the city to buy food.
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
9 The Samaritan woman saith to him, How is it that thou, who art a Jew, askest drink of me, who am a Samaritan woman? For Jews have no dealings with Samaritans.
Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Jesus answered and said to her, If thou hadst known the gift of God, and who it is that saith to thee, Give me to drink, thou wouldst have asked of him, and he would have given thee living water.
Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
11 The woman saith to him, Sir, thou hast nothing to draw with, and the well is deep. Whence hast thou the living water?
Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Art thou greater than our father Jacob, who gave us the well, and drank thereof himself, and his sons, and his cattle?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
13 Jesus answered and said to her, Every one that drinketh of this water, will thirst again;
Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
15 The woman saith to him, Sir, give me this water, that I may not thirst, nor come hither to draw.
Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
16 He saith to her, Go, call thy husband, and come hither.
Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
17 The woman answered, I have no husband. Jesus saith to her, Thou saidst well, that thou hast no husband.
Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 For thou hast had five husbands; and he whom thou now hast is not thy husband; in this thou hast spoken truly.
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
19 The woman saith to him, Sir, I perceive that thou art a prophet.
Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Our fathers worshipped on this mountain; and ye say, that in Jerusalem is the place where men ought to worship.
Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
21 Jesus saith to her, Believe me, woman, the hour is coming, when ye shall neither on this mountain, nor in Jerusalem, worship the Father.
Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
22 Ye worship that which ye know not; we worship that which we know; for salvation is from the Jews.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 But the hour is coming, and now is, when the true worshippers will worship the Father in spirit and in truth; for such worshippers the Father seeketh.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
24 God is a spirit; and they who worship must worship in spirit and in truth.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
25 The woman saith to him, I know that Messiah cometh (who is called Christ); when he hath come, he will tell us all things.
Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
26 Jesus saith to her, I who speak to thee am he.
Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
27 And upon this his disciples came, and marveled that he was talking with a woman. Yet no one said, What dost thou seek? or, Why dost thou talk with her?
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“або: „Про що з нею гово́риш?“
28 The woman then left her water-pot, and went away into the city, and saith to the men,
Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
29 Come, see a man who told me all things which I have done. Is this the Christ?
„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
30 They went out of the city, and came to him.
І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.
31 In the mean while the disciples asked him, saying, Rabbi, eat.
Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
32 But he said to them, I have food to eat that ye know not of.
А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
33 The disciples therefore said to one another, Hath any one brought him anything to eat?
Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
34 Jesus saith to them, My food is to do the will of him that sent me, and to finish his work.
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
35 Do ye not say, There are yet four months, and the harvest cometh? Lo! I say to you, lift up your eyes, and look on the fields, that they are white for harvest.
Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
36 Already is the reaper receiving wages, and gathering fruit unto everlasting life; that both the sower and the reaper may rejoice together. (aiōnios g166)
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи. (aiōnios g166)
37 And herein is fulfilled the true saying, One soweth, and another reapeth.
Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
38 I have sent you to reap that whereon ye have not labored. Others have labored, and ye have entered into their labor.
Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
39 And many of the Samaritans of that city believed in him because of the words of the woman, who testified, He told me all things which I have done.
З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
40 When therefore the Samaritans came to him, they besought him to remain with them; and he remained there two days.
А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 And many more believed on account of his word;
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 and said to the woman, No longer do we believe on account of what thou hast told us; for we have ourselves heard him, and know that this is in truth the Saviour of the world.
А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
43 And after the two days he went from that place into Galilee.
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 For Jesus himself testified, that a prophet hath no honor in his own country.
Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
45 When therefore he came into Galilee, the Galilaeans received him, having seen all that he did in Jerusalem at the feast; for they also went to the feast.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
46 So he came again into Cana of Galilee, where he made the water wine. And there was a certain nobleman, whose son was sick, at Capernaum.
Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
47 He, having heard that Jesus had come out of Judaea into Galilee, went to him, and asked him to go down and heal his son; for he was at the point of death.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Then Jesus said to him, Unless ye see signs and wonders, ye will not believe.
Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
49 The nobleman saith to him, Sir, come down before my child die.
Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
50 Jesus saith to him, Go; thy son liveth. The man believed the word that Jesus spoke to him, and went away.
Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 And as he was now going down, the servants met him, and brought word that his child was living.
А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
52 Then he inquired of them the hour when he began to mend. And they said to him, Yesterday at the seventh hour the fever left him.
А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
53 So the father knew that it was in the same hour in which Jesus said to him, Thy son is living. And he himself believed, and his whole house.
Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 This again, a second sign, Jesus wrought, when he had come out of Judaea into Galilee.
Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
