Job 5
1 Call now, see if any will answer thee! And to which of the holy ones wilt thou look?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Verily grief destroyeth the fool, And wrath consumeth the weak man.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 I have seen an impious man taking root, But soon I cursed his habitation.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 His children are far from safety; They are oppressed at the gate, and there is none to deliver them.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 His harvest the hungry devour, Carrying it even through the thorns; And a snare gapeth after his substance.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 For affliction cometh not from the dust, Nor doth trouble spring up from the ground;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Behold, man is born to trouble, As the sparks fly upward.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 I would look to God, And to God would I commit my cause,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Who doeth great things and unsearchable; Yea, marvellous things without number;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Who giveth rain upon the earth, And sendeth water upon the fields;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Who placeth the lowly in high places, And restoreth the afflicted to prosperity;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Who disappointeth the devices of the crafty, So that their hands cannot perform their enterprises;
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Who taketh the wise in their own craftiness, And bringeth to nought the counsel of the artful.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 They meet with darkness in the daytime; They grope at noon as if it were night.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 So he saveth the persecuted from their mouth; The oppressed from the hand of the mighty.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 So the poor hath hope, And iniquity stoppeth her mouth.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Behold, happy is the man whom God correcteth; Therefore despise not thou the chastening of the Almighty.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 For he bruiseth, and bindeth up; He woundeth, and his hands make whole.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 In six troubles will he deliver thee; Yea, in seven shall no evil touch thee.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 In famine he will redeem thee from death, And in war from the power of the sword.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Thou shalt be safe from the scourge of the tongue, And shalt not be afraid of destruction, when it cometh.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 At destruction and famine thou shalt laugh, And of the wild beasts of the land shalt thou not be afraid.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 For thou shalt be in league with the stones of the field; Yea, the beasts of the forest shall be at peace with thee.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Thou shalt find that thy tent is in peace; Thou shalt visit thy dwelling, and not be disappointed.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Thou shalt see thy descendants numerous, And thine offspring as the grass of the earth.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Thou shalt come to thy grave in full age, As a shock of corn gathered in its season.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Lo! this we have searched out; so it is: Hear it, and lay it up in thy mind!
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
