Job 27
1 Moreover Job continued his discourse, and said:
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 As God liveth, who hath rejected my cause, And the Almighty, who hath afflicted my soul;
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 As long as my breath is in me, And the spirit of God is in my nostrils,
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Never shall my lips speak falsehood, Nor my tongue utter deceit.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 God forbid that I should acknowledge you to be just: To my last breath will I assert my integrity.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 I will hold fast my innocence, and not let it go; My heart reproacheth me for no part of my life.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 May mine enemy be as the wicked, And he that riseth up against me as the unrighteous!
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what is the hope of the wicked, when God cutteth off his web, And taketh away his life?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Will he listen to his cry, When trouble cometh upon him?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Can he delight himself in the Almighty, And call at all times upon God?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I will teach you concerning the hand of God; That which is with the Almighty I will not conceal.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Behold, ye yourselves have all seen it; Why then do ye cherish such vain thoughts?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This is the portion of the wicked man from God, —The inheritance which oppressors receive from the Almighty.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his children be multiplied, it is for the sword; And his offspring shall not be satisfied with bread.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Those of them that escape shall be buried by Death, And their widows shall not bewail them.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Though he heap up silver as dust, And procure raiment as clay, —
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 He may procure, but the righteous shall wear it, And the innocent shall share the silver.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He buildeth his house like the moth, Or like the shed which the watchman maketh.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 The rich man lieth down, and is not buried; In the twinkling of an eye he is no more.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Terrors pursue him like a flood; A tempest stealeth him away in the night.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 The east wind carrieth him away, and he perisheth; Yea, it sweepeth him away from his place.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 God sendeth his arrows at him, and doth not spare; He would fain escape from His hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Men clap their hands at him, And hiss him away from his place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
