Job 23
1 Then Job answered and said:
А Йов відповів та й сказав:
2 Still is my complaint bitter; But my wound is deeper than my groaning.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 O that I knew where I might find him! That I might go before his throne!
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 I would order my cause before him, And fill my mouth with arguments;
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 I should know what he would answer me, And understand what he would say to me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Would he contend with me with his mighty power? No! he would have regard to me.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Then would an upright man contend with him, And I should be fully acquitted by my judge.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 But, behold, I go eastward, and he is not there; And westward, but I cannot perceive him;
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 To the north, where he worketh, but I cannot behold him; He hideth himself on the south, and I cannot see him.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 But he knoweth the way which is in my heart; When he trieth me, I shall come forth as gold.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My feet have trodden in his steps; His way I have kept, and have not turned aside from it.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 I have not neglected the precepts of his lips; Above my own law have I esteemed the words of his mouth.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 But he is of one mind, and who can turn him? And what he desireth, that he doeth.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 He performeth that which is appointed for me; And many such things are in his mind!
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 Therefore I am in terror on account of him; When I consider, I am afraid of him.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 For God maketh my heart faint; Yea, the Almighty terrifieth me;
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 Because I was not taken away before darkness came, And he hath not hidden darkness from mine eyes.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
