James 3
1 My brethren, be not many teachers, knowing that we shall receive the greater condemnation.
Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо.
2 For in many things we all offend. If any one offend not in speech, the same is a perfect man, able to bridle the whole body also.
Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло.
3 For when we put the bits into the horses' mouths, that they may obey us, we turn about also their whole body.
От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
4 Behold also the ships, which, though they are so great, and driven by fierce winds, are yet turned about with a very small rudder, whithersoever the steersman chooseth.
От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий.
5 So also the tongue is a little member, and boasteth great things. Behold, how great a forest a little fire kindleth!
Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
6 And the tongue is a fire, a world of iniquity! The tongue among our members is that which defileth the whole body, and setteth on fire the wheel of life, and is itself set on fire by hell. (Geenna g1067)
І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. (Geenna g1067)
7 For every kind of beasts and of birds, of creeping things and things in the sea, is tamed and hath been tamed by mankind;
Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською,
8 but the tongue can no man tame; it is a restless evil, full of deadly poison.
та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної!
9 Therewith bless we the Lord and Father, and therewith curse we men, who have been made after the likeness of God;
Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
10 out of the same mouth proceedeth blessing and cursing. My brethren, these things ought not so to be.
Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́!
11 Doth a fountain from the same opening send forth sweet water and bitter?
Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́?
12 Can a fig-tree, my brethren, bear olives, or a vine, figs? Neither can salt water yield fresh.
Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́.
13 Who is wise and endued with knowledge among you P let him show out of a good course of conduct his works in meekness of wisdom.
Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням!
14 But if ye have bitter rivalry and strife in your hearts, do not glory and lie against the truth.
Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, —
15 This wisdom is not that which descendeth from above, but earthly, sensual, devilish.
це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська.
16 For where there is rivalry and strife, there is confusion and every evil work.
Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ!
17 But the wisdom from above is first pure, then peaceable, gentle, easy to be entreated, full of mercy and good fruits, without partiality, without hypocrisy.
А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава.
18 And the fruit of righteousness is sown in peace by those who make peace.
А плід праведности сіється творцями миру.
