Isaiah 18
1 Ho! thou land of rustling wings, Beyond the rivers of Ethiopia!
Горе тобі, дзвінкокри́лий ти кра́ю, що з дру́гого бо́ку річо́к етіо́пських,
2 That sendest thy messengers upon the sea, In reed-boats upon the face of the waters: Go, ye swift messengers, to a nation tall and fair, To a people terrible from the first and onward, To a mighty, victorious people, Whose land is divided by rivers!
що морем послів посилаєш на човнах папі́русових по пове́рхні води! Ідіть, скорохо́дні посли, до наро́ду високого й блискучезбро́йного, до народу страшно́го відда́вна й аж досі, до люду преси́льного, що топче усе, що річки його землю поперетина́ли.
3 All ye inhabitants of the world, ye that dwell on the earth, When the standard is lifted up on the mountains, behold! When the trumpet is sounded, hear!
Усі ме́шканці все́світу, що на землі пробува́єте, — дивіться, коли піднесе́ться прапор на гора́х, слухайте, чи не затру́блять у ріг.
4 For thus hath Jehovah said to me: “I will sit still, and look on from my dwelling-place, Like a serene heat when the sun shineth, Like a dewy cloud in the heat of harvest.”
Бо Госпо́дь так промовив до мене: Я буду спокійний, і буду дивитися з місця Свого пробува́ння, — як тепло́ те при світлі ясно́му, як та хмара роси в спе́ку жнив!
5 But before the vintage, when the bud is gone, And the blossom is ripening into a swelling grape, He shall cut off the shoots with pruning-hooks, And the branches he shall take away and cut down.
Бо перед жнива́ми, як скі́нчиться цвіт, недозріле ж усе стане зрілими гро́знами, то Він зріже серпа́ми галу́ззя м'які́, а галу́зки, що сте́ляться, повідкидає, повідру́бує Він.
6 They shall be left together to the ravenous birds of the mountains, And to the wild beasts of the earth. The ravenous birds shall summer upon it, And every wild beast of the earth shall winter upon it.
Будуть вони позоста́влені ра́зом для хижого птаха гірсько́го й звіри́ни земно́ї, — і літо над ним проведе́ хижий птах, і вся зе́мна звіри́на над ним перези́мує.
7 At that time shall gifts be brought to Jehovah of hosts From a nation tall and fair, From a people terrible from the first and onward, A mighty, victorious people, Whose land is divided by rivers, To the dwelling-place of Jehovah of hosts, to mount Zion.
Того ча́су прине́сений буде дару́нок для Господа Саваота від наро́ду високого й блискучезбро́йного, і від народу страшно́го відда́вна й аж досі, від люду преси́льного, що топче усе, що річки́ його землю поперетина́ли, до місця Йме́ння Господа Саваота па Сіонській горі.
