Hebrews 10
1 For the Law but shadowing forth the good things to come, and not having the very image of the things, can never with the same sacrifices which they offer year by year continually make those who come with them perfect.
Закон, маючи лише тінь майбутніх благ, а не саму сутність речей, ніколи не може одними й тими ж жертвами, що повторюються рік за роком, зробити досконалими тих, що приходять [із ними].
2 For in that case would they not have ceased to be offered, because the worshippers, having been once purified, would have had no more consciousness of sins?
Інакше хіба не перестали б їх приносити? Бо ті, що вклоняються, були б очищені раз і назавжди й більше не усвідомлювали б вини за свої гріхи.
3 But in these sacrifices there is a remembrance of sins every year.
Але ці [жертви] є щорічним нагадуванням про гріхи,
4 For it is impossible that the blood of bulls and goats should take away sins.
бо неможливо, щоб кров биків і козлів усувала гріхи.
5 Wherefore, when he cometh into the world, he saith: “Sacrifice and offering thou wouldest not, but a body didst thou prepare for me;
Тому [Христос], приходячи у світ, каже: «Не забажав Ти ані жертви, ані дару, але приготував Мені тіло.
6 in whole burnt-offerings and sacrifices for sin thou hadst no pleasure.
Ні цілопалення, ні [жертви] за гріх Ти не вимагав.
7 Then said I, Lo, I have come—in the volume of the book it is written of me—to do thy will, O God.”
Тоді сказав Я: „Ось Я прийшов, у сувої книги написано про Мене. [Я бажаю] виконати Твою волю, Боже“».
8 Saying above, “Sacrifices and offerings, and whole burnt-offerings and sacrifices for sin thou wouldest not, and hadst no pleasure in them,”—such as are offered in conformity to the Law, —
Спочатку Він сказав: «Ні жертв, ні дарів, ні цілопалень, ні [жертв] за гріх Ти не бажав і не був задоволений [ними]», [хоча] вони й приносилися відповідно до Закону.
9 then hath he said, “Lo, I have come to do thy will.” He setteth aside the first, that he may establish the second.
Тоді Він сказав: «Ось Я прийшов, щоб виконати Твою волю». Він скасовує перше, щоб встановити друге.
10 And in this will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.
Відповідно до цього волевиявлення ми були освячені жертвою тіла Ісуса Христа раз і назавжди.
11 And every priest indeed standeth performing daily service, and offering again and again the same sacrifices, which can never take away sins;
Кожен священник щодня стоїть та виконує [своє] служіння, знову й знову приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
12 but he, after he had offered one sacrifice for sins, sat down for ever on the right hand of God,
Але [Христос], принісши одну жертву за гріхи, сів назавжди праворуч від Бога,
13 thenceforth waiting until his enemies be made his footstool.
і з того часу Він чекає, коли Його вороги стануть підніжком Його ніг.
14 For by one offering he hath perfected for ever those who are sanctified.
Бо однією жертвою Він зробив досконалими тих, що освячуються.
15 Moreover the Holy Spirit also is a witness to us of this. For after he had said,
Святий Дух нам також свідчить про це, бо сказано:
16 “This is the covenant that I will make with them after those days,” the Lord saith, “I will put my laws into their hearts, and in their minds will I write them,
«Ось Завіт, який Я укладу з ними після цих днів, – говорить Господь. – Я вкладу Мої закони в їхні серця і напишу його в їхньому розумі».
17 and their sins and iniquities will I remember no more.”
Потім [Він] додає: «Їхніх гріхів та їхніх беззаконь більше не згадуватиму».
18 But where there is remission of these, there is no longer offering for sin.
А там, де прощення, жертва за гріх більше не потрібна.
19 Having therefore, brethren, boldness for entrance into the sanctuary by the blood of Jesus,
Отже, брати, маючи можливість завдяки крові Ісуса впевнено увійти до Святая Святих
20 a new and living way, which he consecrated for us, through the veil, that is, his flesh,
новим і живим шляхом, який відкритий нам через завісу, тобто через Його тіло,
21 and having a great priest over the house of God,
і маючи Великого Священника над Домом Божим,
22 let us draw near with a true heart in full assurance of faith, having had our hearts sprinkled from an evil conscience; and having had our bodies washed with pure water,
наближаймося [до Бога] зі щирим серцем у повноті віри, очистивши свої серця від заплямованого сумління та обмивши тіла чистою водою.
23 let us hold fast the profession of our hope without wavering, for he is faithful who promised;
Непохитно тримаймося надії, яку сповідуємо, бо Той, Хто обіцяв, – вірний.
24 and let us consider one another, to excite to love and to good works,
Пильнуймо й спонукаймо одне одного до любові та добрих справ,
25 not forsaking the assembling of ourselves together, as the custom of some is, but exhorting one another; and so much the more, as ye see the day approaching.
не залишаймо наших спільних зустрічей, як це звикли робити деякі, а заохочуймо одне одного, тим більше, коли бачите, що День наближається.
26 For if we sin willingly after we have received the knowledge of the truth, there no longer remaineth a sacrifice for sins;
Бо якщо ми навмисно грішимо після того, як отримали знання істини, то не залишиться вже жертви за гріхи,
27 but a certain fearful looking for judgment, and an indignation by fire, which will devour the adversaries.
а лише страшне очікування суду та палючого вогню, який поглине ворогів [Божих].
28 He that hath set at nought the law of Moses dieth without mercy under two or three witnesses;
Бо хто порушував Закон Мойсея, той без милосердя гинув за свідченнями двох або трьох свідків.
29 of how much heavier punishment, think ye, will he be thought worthy, who hath trodden under foot the Son of God, and hath counted the blood of the covenant, wherewith he was sanctified, an unholy thing, and hath done despite to the Spirit of grace?
Подумайте, наскільки ж суворішого покарання заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, хто не шанує крові Завіту, яка його освятила, і хто образив Духа благодаті?
30 For we know him who said, “Vengeance belongeth to me, I will recompense, saith the Lord;” and again, “The Lord will judge his people.”
Бо ми знаємо Того, Хто сказав: «Мені належить помста і відплата» і знову: «Господь судитиме Свій народ».
31 It is a fearful thing to fall into the hands of the living God.
Страшно потрапити в руки живого Бога!
32 But call to remembrance the former days, in which, after ye were enlightened, ye endured a great struggle with sufferings;
Згадайте попередні дні, коли, отримавши світло, ви витерпіли велику боротьбу, [сповнену] страждань,
33 partly, while ye were made a gazing-stock both by reproaches and afflictions; and partly, while ye became partakers with those that were so used.
коли вас публічно піддавали образам і переслідуванням, а часом ви стояли пліч-о-пліч із тими, до кого так ставились.
34 For ye sympathized with those in bonds, and ye took joyfully the plundering of your goods, knowing that ye have for yourselves a better and an enduring substance.
Ви співчували тим, хто перебував у в’язниці, і з радістю прийняли розграбування вашого майна, знаючи, що ви маєте краще та вічне майно на небі.
35 Cast not away therefore your confidence, which hath great recompense of reward.
Тому не залишайте вашої впевненості, яка принесе щедру нагороду.
36 For ye have need of endurance; that, after ye have done the will of God, ye may receive what is promised.
Вам потрібна наполегливість, щоб виконувати волю Божу й отримати те, що Він обіцяв.
37 For yet a very little while, and “he that is to come will come, and will not tarry.
Бо «ще трохи, і Той, Хто має прийти, прийде й не забариться.
38 Now my righteous man shall live by faith; but if he draw back, my soul hath no pleasure in him.”
Але Мій праведник житиме вірою, і якщо він відступить, Моя душа його не вподобає».
39 But we are not of those who draw back, unto perdition; but of those who believe, to the saving of the soul.
Ми ж належимо не до тих, хто відступає на свою загибель, а до тих, хто має віру та спасіння душі.
