Acts 3
1 And Peter and John were going up together to the temple, at the hour of prayer, which is the ninth hour.
Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.
2 And a certain man lame from his birth was carried along, whom they laid daily at the gate of the temple which is called Beautiful, to ask alms of those who entered the temple;
І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву.
3 who, seeing Peter and John about to go into the temple, asked alms.
Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині.
4 And Peter fixing his eyes upon him, with John, said, Look upon us.
Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.
5 And he gave heed to them, expecting to receive something from them.
Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти.
6 Then Peter said, Silver and gold have I none; but what I have I give thee. In the name of Jesus Christ the Nazarene, rise up and walk.
Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.
7 And grasping him by the right hand, he raised him up; and immediately his feet and ankles received strength.
І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,
8 And leaping forth he stood, and walked, and entered with them into the temple, walking and leaping, praising God.
і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.
9 And all the people saw him walking, and praising God;
І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.
10 and they recognized him as the man that sat for alms at the Beautiful Gate of the temple; and they were filled with wonder and amazement at that which had happened to him.
А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.
11 And as he held fast to Peter and John, all the people ran together to them in the porch that is called Solomon's greatly wondering.
Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.
12 But Peter seeing it, answered the people: Men of Israel, why wonder ye at this? Or why look ye earnestly on us, as though by our own power or godliness we had made this man to walk?
І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?
13 The God of Abraham and Isaac and Jacob, the God of our fathers, hath glorified his servant Jesus, whom ye indeed delivered up, and denied him in the presence of Pilate, when he had decided to release him.
Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.
14 But ye denied the holy and righteous one, and asked that a murderer should be granted to you.
Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,
15 But the author of life ye killed; whom God raised from the dead, whereof we are witnesses.
а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.
16 And his name, through faith in his name, made this man strong, whom ye see and know; yea, the faith which is through him gave him this perfect soundness in the presence of you all.
І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.
17 And now, brethren, I know that ye acted in ignorance, as did also your rulers.
І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.
18 But God thus fulfilled what he had before announced by the mouth of all the prophets, that his Christ should suffer.
Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.
19 Repent therefore and turn from your ways, that your sins may be blotted out, in order that the times of refreshing may come from the presence of the Lord,
Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,
20 and that he may send forth Christ Jesus, who was before appointed for you;
і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,
21 whom heaven indeed must receive until the times of a restoration of all things; of which times God spoke by the mouth of his holy prophets from the days of old. (aiōn g165)
котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. (aiōn g165)
22 Moses indeed said, “A prophet will the Lord your God raise up to you from among your brethren, as be raised up me; him shall ye hear in all things, whatever he shall speak to you.
Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.
23 And it shall come to pass, that every soul which doth not hear that prophet shall be utterly destroyed from among the people.”
Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.
24 And all the prophets also, Samuel and those who followed, as many as spoke, announced these days.
І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.
25 Ye are the sons of the prophets, and of the covenant which God made with our fathers, saying to Abraham, “And in thy posterity shall all the families of the earth be blessed.”
Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.
26 To you first, God, having raised up his servant, sent him to bless you in turning away every one of you from your iniquities.
Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.
