Acts 25
1 Festus therefore having come into the province, after three days went up from Caesarea to Jerusalem.
Через три дні після свого прибуття Фест вирушив із Кесарії до Єрусалима,
2 And the chief priests and the leaders of the Jews brought a complaint before him against Paul, and besought him,
де первосвященники та керівники юдеїв виклали обвинувачення проти Павла. Вони благали Феста
3 asking for themselves a favor against him, that he would send for him to Jerusalem, intending to place men in wait to kill him on the road.
проявити милість та викликати Павла до Єрусалима. Самі ж готували засідку, щоб у дорозі вбити його.
4 But Festus answered that Paul was in custody at Caesarea, and that he himself was going thither shortly.
Але Фест відповів: «Павла стережуть у Кесарії, і я сам незабаром відправлюся туди.
5 Let those therefore, said he, who have authority among you, go down with me and accuse this man, if he is guilty of anything.
Отже, нехай ваші керівники йдуть зі мною, і якщо в цій людині є щось погане, то нехай звинувачують її».
6 And having tarried among them not more than eight or ten days, he went down to Caesarea; and on the morrow, sitting on the judgment-seat, ordered Paul to be brought.
Пробувши в них не більше восьми чи десяти днів, [Фест] повернувся до Кесарії, наступного дня сів у суддівське крісло та наказав привести Павла.
7 And when he had come, the Jews who came down from Jerusalem stood around, bringing many and heavy charges which they could not prove;
Коли ж Павло прийшов, юдеї, які прибули з Єрусалима, зібралися навколо нього й почали звинувачувати його в численних злочинах, яких не могли довести.
8 while Paul said in his defence, Neither against the law of the Jews, nor against the temple, nor against Caesar have I committed any offence.
Павло сказав у свій захист: ―Я нічим не согрішив ні проти юдейського Закону, ні проти Храму, ні проти Кесаря.
9 But Festus, wishing to gain favor with the Jews, answered Paul and said, Art thou willing to go up to Jerusalem, and there be tried on these charges before me?
Але Фест, бажаючи догодити юдеям, спитав Павла: ―Чи згоден ти піти до Єрусалима, щоб я судив тебе там?
10 But Paul said, I stand at the judgment-seat of Caesar, where I ought to be tried. To the Jews I have done no wrong, as thou also very well knowest.
Павло ж сказав: ―Я стою перед судом Кесаря, де мені й належить прийняти суд. Я не зробив нічого поганого юдеям, як ти й сам це добре знаєш.
11 If indeed I am an offender, and have done anything deserving death, I refuse not to die; but if there be nothing in the charges which they bring against me, no man can give me up to them. I appeal to Caesar.
Якщо я зробив щось погане, варте смерті, я згоден померти. Але якщо немає нічого в тому, у чому мене звинувачують, ніхто не може видати мене їм. Я вимагаю суду Кесаря!
12 Then Festus having conferred with the council, answered, Thou hast appealed to Caesar; to Caesar shalt thou go.
Тоді Фест, поговоривши зі своєю радою, відповів: ―Якщо ти вимагаєш суду Кесаря, до Кесаря й підеш!
13 And after some days Agrippa the king and Bernice came to Caesarea to greet Festus.
Через декілька днів до Кесарії приїхав цар Агриппа та Вереніка, щоб привітати Феста.
14 And while they were making a stay of some days there, Festus laid the case of Paul before the king, saying, There is a certain man left in bonds by Felix,
Вони провели там декілька днів, і Фест розповів цареві про справу Павла: ―Є тут один чоловік, залишений Феліксом у в’язниці.
15 against whom, when I was at Jerusalem, the chief priests and the elders of the Jews brought a complaint, asking for judgment against him.
Коли я був у Єрусалимі, юдейські первосвященники та старійшини свідчили проти нього, вимагаючи його засудження.
16 To whom I answered, It is not the custom of the Romans to give up any man on a charge, before the accused hath the accusers face to face, and hath opportunity to answer for himself concerning the crime laid against him.
Я ж відповів їм, що римляни не мають звичаю видавати людину, доки вона не зустрінеться віч-на-віч зі своїм обвинувачем і не отримає можливості захиститися від звинувачення.
17 When therefore they had come together here, without any delay I sat on the judgment-seat on the day after, and ordered the man to be brought forward.
Коли вони прийшли сюди, я відразу ж скликав суд та наказав привести цього чоловіка.
18 And his accusers standing around him brought no accusation of such things as I had conjectured,
Обступивши його, обвинувачі не висунули жодної провини з тих, про які я підозрював;
19 but had against him certain questions of their own religion, and of one Jesus that was dead, whom Paul affirmed to be alive.
натомість вони мали деякі суперечки щодо їхньої релігії й щодо якогось Ісуса, Котрий помер і про Якого Павло казав, що Він живий.
20 And I being at a loss about such questions, asked him if he was willing to go to Jerusalem and there be put on trial for these matters.
Я був розгублений, не знав, як розглянути цю справу, і спитав [Павла], чи він бажає піти до Єрусалима й там стати перед судом щодо цього.
21 But Paul having appealed to be kept in custody for the judgment of Augustus, I ordered him to be kept till I should send him up to Caesar.
Павло ж вимагав, щоб його залишили під вартою на розсуд Августа. Отже, я вирішив відіслати його до Кесаря.
22 Then Agrippa said to Festus, I should like to hear the man myself. Tomorrow, said he, thou shalt hear him.
Агриппа сказав Фестові: ―Я хотів би сам послухати [цього] чоловіка. Фест відповів: ―Завтра почуєш.
23 Accordingly on the morrow Agrippa and Bernice came with great pomp, and entered into the place of hearing, with the chief captains and principal men of the city, and at the order of Festus Paul was brought forward.
Наступного дня Агриппа та Вереніка прийшли з великою пишністю та увійшли до зали зустрічі разом із Трибунами та поважними людьми міста. За наказом Феста привели Павла.
24 And Festus said: King Agrippa, and all men who are here present with us! Ye see this man about whom the whole multitude of the Jews applied to me both at Jerusalem and here, crying out that he ought no longer to live.
Фест сказав: «Царю Агриппо й усі присутні тут із нами! Ви бачите людину, на яку мені скаржилося безліч юдеїв і в Єрусалимі, і тут, вигукуючи, що він не повинен більше жити.
25 But having found that he had done nothing deserving death, and he himself having appealed to Augustus, I determined to send him;
Я ж зрозумів, що він не зробив нічого, вартого смерті; і оскільки він сам вимагав суду в Августа, я вирішив надіслати його [до Рима].
26 and as I have nothing certain to write about him to the emperor, I have brought him forward before you, and specially before thee, king Agrippa, that when the examination hath been made, I may have something to write.
Але в мене немає нічого достеменного, про що я міг би написати володареві, тому я привів його до вас, і особливо до тебе, царю Агриппо, щоб після допиту я мав, що написати.
27 For it seemeth to me unreasonable to send a prisoner and not signify the charges against him;
Бо мені здається нерозсудливим надсилати ув’язненого, не вказавши підстав для його звинувачення».
