Acts 21
1 And it came to pass, after we had torn ourselves from them, and had put to sea, that we came with a straight course to Cos, and the day following to Rhodes, and from thence to Patara.
Коли ми розлучилися з ними, то попливли прямо до [острова] Кос, наступного дня на Родос, а звідти в Патару.
2 And finding a ship crossing over to Phenicia, we went aboard, and put to sea.
Знайшовши корабель, що прямував у Фінікію, ми сіли й попливли.
3 And having come in sight of Cyprus, we passed it on the left, and sailed to Syria, and landed at Tyre; for there the ship was to unlade her cargo.
Коли показався Кіпр, ми залишили його ліворуч, попливли до Сирії та причалили в Тирі, тому що там наш корабель мав вивантажити товар.
4 And having found out the disciples, we remained there seven days; and they told Paul, through the Spirit, not to go up to Jerusalem.
Знайшовши учнів, ми пробули з ними сім днів. Вони, [довідавшись] через Духа [про майбутнє], застерігали Павла не йти до Єрусалима.
5 And when we had completed the days, we departed, and went our way, they all accompanying us, with wives and children, till we were out of the city; and having kneeled down on the shore and prayed,
Але коли дні [перебування разом] закінчилися, ми пішли далі. Усі вони разом із дружинами та дітьми проводжали нас аж за місто, і на березі, схиливши коліна, ми помолилися.
6 we took leave of each other, and went on board the ship; and they returned home.
Попрощавшись з усіма, ми піднялися на корабель, а вони повернулися до своїх домівок.
7 But we, finishing our voyage, came down from Tyre to Ptolemais; and having embraced the brethren, remained with them one day.
Ми продовжили свою морську подорож і з Тира прибули в Птолеміаду, де, привітавши братів, пробули з ними один день.
8 And on the morrow we departed, and came to Caesarea; and entering the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, we stayed with him.
Наступного дня ми вирушили в дорогу, прийшли до Кесарії, зайшли в дім євангеліста Филипа, одного з сімох, і залишилися в нього.
9 And this man had four daughters, virgins, who prophesied.
Він мав чотири незаймані доньки, які пророкували.
10 And while we were staying some days longer, there came down from Judaea a certain prophet, named Agabus;
Після того, як ми пробули там чимало днів, з Юдеї прийшов пророк, на ім’я Агав.
11 and coming to us, he took off Paul's girdle, and bound his own feet and hands, and said, Thus saith the Holy Spirit: So will the Jews at Jerusalem bind the man that owneth this girdle, and will deliver him into the hands of the gentiles.
Він підійшов до нас, узяв пояс Павла й, зв’язавши собі руки та ноги, сказав: «Святий Дух каже: „Так юдеї в Єрусалимі зв’яжуть та віддадуть у руки язичників чоловіка, якому належить цей пояс“».
12 But when we heard this, both we, and they of that place, besought him not to go to Jerusalem.
Почувши це, ми й місцеві стали благати Павла, щоб він не йшов до Єрусалима.
13 Then answered Paul, What mean ye that ye weep, and break my heart? For I am ready not only to be bound, but also to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus.
Але Павло відповів: «Чому ви плачете й розриваєте моє серце? Я готовий не лише бути зв’язаним, але й померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса».
14 And when he would not be persuaded, we ceased; saying, The Lord's will be done.
Коли ми зрозуміли, що його не переконати, то заспокоїлись, сказавши: «Нехай станеться воля Господня».
15 And after those days we got ready our baggage, and went up to Jerusalem.
Після тих днів ми зібралися й вирушили до Єрусалима.
16 There went with us also some of the disciples of Caesarea, bringing us to one Mnason, a Cyprian, an old disciple, with whom we should lodge.
Разом із нами [пішли] й учні з Кесарії, які провели нас до Мнасона з Кіпру, давнього учня, у якого ми залишилися.
17 And when we arrived at Jerusalem, the brethren received us gladly.
Коли ми прийшли до Єрусалима, брати з радістю прийняли нас.
18 And the day following Paul went in with us to James; and all the elders were present.
Наступного ж дня Павло разом із нами пішов до Якова. Туди прийшли й всі старійшини.
19 And having embraced them, he recounted particularly what things God had wrought among the gentiles through his ministry.
Привітавши їх, [Павло] докладно розповів, що зробив Бог серед язичників через його служіння.
20 And they on hearing it glorified God; and said to him, Thou seest, brother, how many thousands of believers there are among the Jews, and they are all zealots for the Law.
Вони послухали його та прославили Бога. Потім сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв увірувало, і всі вони ревно ставляться до Закону.
21 But they have been informed concerning thee, that thou teachest all the Jews who are among the gentiles to forsake Moses, telling them not to circumcise their children, nor to walk after the customs.
Вони чули про тебе, що ти навчаєш юдеїв, які живуть між язичниками, відступити від [Закону] Мойсея, кажучи, щоб вони не обрізали своїх дітей і не дотримувалися звичаїв.
22 What then is to be done? The multitude will necessarily come together; for they will hear that thou hast come.
Що ж тепер [робити]? Вони, безумовно, почують, що ти прийшов.
23 Do this therefore that we advise thee. We have four men who have a vow on them.
Тому зроби, що ми тобі кажемо: серед нас є четверо чоловіків, які пов’язані обітницею.
24 These take, and purify thyself with them, and pay the expenses for them, that they may shave their heads; and all will know that those things of which they have been informed concerning thee are nothing, but that thou thyself also walkest in observance of the Law.
Візьми їх, очисться разом із ними й заплати за них, щоб вони поголили собі голови. Тоді всі дізнаються: те, що сказано про тебе, – неправда, а, навпаки, ти дотримуєшся Закону.
25 But concerning the gentile believers, we have written to them and decided that they should observe no such thing, save only to abstain from things offered to idols, and from blood, and from what hath been strangled, and from fornication.
А щодо язичників, які увірували, то ми написали їм про наше рішення: вони повинні утримуватися від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти».
26 Then Paul took the men, and the next day having purified himself with them, entered the temple, announcing the completion of the days of the purification, until the offering was made for every one of them.
Наступного дня Павло взяв тих людей і разом із ними виконав вимоги очищення. Потім увійшов у Храм і оголосив, що після закінчення днів очищення за кожного з них буде принесено жертву.
27 And when the seven days were almost ended, the Jews from Asia, having seen him in the temple, stirred up the whole multitude, and laid hands on him,
Коли ж закінчувалися сім днів, декілька юдеїв з Азії побачили Павла в Храмі та, підбуривши весь народ, схопили його.
28 crying out, Men of Israel, help! This is the man that teacheth every one everywhere against the people, and the Law, and this place; and besides he even brought Greeks into the temple, and hath polluted this holy place.
Вони кричали: «Ізраїльтяни, допоможіть! Це чоловік, який повсюди навчає проти [нашого] народу, проти Закону й проти цього місця. До того ж він привів греків у Храм і цим осквернив це святе місце».
29 For they had before seen with him in the city Trophimus, the Ephesian, whom they supposed that Paul had brought into the temple.
Перед тим вони бачили в місті Павла разом із Трохимом з Ефеса й припустили, що Павло ввів його в Храм.
30 And the whole city was in motion, and the people ran together; and they laid hold of Paul and dragged him out of the temple; and forthwith the doors were shut.
Усе місто заворушилося, і зібрався народ. Схопивши Павла, витягнули його з Храму та негайно зачинили двері.
31 And while they were endeavoring to kill him, tidings came up to the chief captain of the band, that all Jerusalem was in an uproar;
Вони вже хотіли вбити Павла, але звістка, що весь Єрусалим охоплено заворушенням, дійшла до римського Трибуна.
32 who immediately took soldiers and centurions, and ran down to them. And seeing the chief captain and the soldiers, they left off beating Paul.
Він, узявши воїнів та сотників, відразу побіг до них. Побачивши Трибуна та воїнів, юдеї перестали бити Павла.
33 Then the chief captain came near and laid hold of him, and commanded him to be bound with two chains; and inquired who he was, and what he had done.
Трибун, підійшовши, узяв, заарештував Павла й наказав зв’язати його двома ланцюгами. Він спитав народ, хто це такий і що він зробив.
34 And some cried one thing, and some another, among the multitude. And not being able to gain certain knowledge on account of the uproar, he ordered him to be carried into the castle.
Однак у натовпі одні кричали одне, а інші – інше. Оскільки він через метушню не міг зрозуміти нічого достеменно, то наказав відвести Павла до фортеці.
35 And when he reached the stairs, he was obliged to be borne by the soldiers, on account of the violence of the crowd;
Коли він був уже на сходах, воїни були вимушені нести його через тиск натовпу.
36 for the multitude of the people were following, crying out, Away with him!
Багато народу йшло за ним, вигукуючи: «Смерть йому!»
37 And as he was about to be led into the castle, Paul saith to the chief captain, May I speak to thee? And he said, Canst thou speak Greek?
Перед тим, як Павла мали ввести до фортеці, він спитав Трибуна: ―Чи можна мені щось тобі сказати? Той відповів: ―Ти знаєш грецьку?
38 Art thou not then the Egyptian, who before these days made an insurrection, and led out into the wilderness those four thousand men of the assassins?
Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно підняв бунт і повів за собою в пустелю чотири тисячі розбійників?
39 But Paul said, I am a Jew of Tarsus, a citizen of no mean city of Cilicia; and I beseech thee, suffer me to speak to the people.
Павло відповів: ―Я юдей з Тарса в Килікії, громадянин відомого міста. Прошу тебе, дозволь мені звернутися до народу.
40 And when he had given him leave, Paul stood on the stairs, and beckoned with his hand to the people, and there was a great silence; and he spoke to them in the Hebrew tongue, saying,
Коли той дозволив, Павло, стоячи на сходах, дав народові знак рукою. Коли настала тиша, він заговорив єврейською мовою, кажучи:
