Genesis 8
1 And God remembered Noah, and all the wild animals, and all the tame animals, and all the flying creatures, and all the crawling creatures that were with him in the ship; and God made a wind to pass over the earth, and the waters began to recede.
І згадав Бог про Ноя, і про кожну звірину́ та про всяку худобу, що були з ним у ковчезі. І Бог навів вітра на землю, — і вода заспоко́їлась.
2 And the fountains of the deep and the floodgates of the sky were closed, and the rain from the sky was restrained.
І закрились джере́ла безодні та небесні розтвори, — і дощ з неба спини́вся.
3 And the waters receded steadily from the land. And after the end of one hundred fifty days the waters had decreased significantly.
І верталась вода з-над землі, верталась постійно. І стала вода спада́ти по ста й п'ятидесяти днях.
4 And in the seventh month, on the seventeenth day of the month, the ship came to rest on the mountains of Ararat.
А сьомого місяця, на сімнадцятий день місяця ковчег спинився на горах Араратських.
5 The waters receded continually to the tenth month. In the tenth month, on the first day of the month, the tops of the mountains became visible.
І постійно вода спадала аж до десятого місяця. А першого дня десятого місяця завиднілися гірські вершки.
6 It happened at the end of forty days, that Noah opened the window of the ship which he had made,
І сталося по сорока днях, Ной відчинив вікно ковчегу, що його він зробив.
7 and he sent forth a raven. It went back and forth, until the waters had dried up from the earth.
І вислав він крука. І літав той туди та назад, аж поки не висохла вода з-над землі.
8 Then he sent forth a dove from it, to see if the waters had abated from the surface of the ground,
І послав він від себе голубку, щоб побачити, чи не спа́ла вода з-над землі.
9 but the dove found no place to rest her foot, and she returned to him into the ship; for the waters were on the surface of the whole earth. He put forth his hand, and took her, and brought her to him into the ship.
Та не знайшла та голубка місця спочинку для стопи своєї ноги, і вернулась до нього до ковчегу, бо стояла вода на поверхні всієї землі. І вистромив руку, і взяв він її, та й до себе в ковчег упустив її.
10 And he waited yet another seven days; and again he sent forth the dove out of the ship.
І він зачекав іще других сім день, і знову з ковчегу голубку послав.
11 The dove came back to him at evening, and, look, in her mouth was an olive leaf plucked off. So Noah knew that the waters had abated from the earth.
І голубка вернулась до нього вечірнього ча́су, — і ось у неї в дзюбку́ лист оливковий зірваний. І довідався Ной, що спала вода з-над землі.
12 He stayed yet another seven days, and sent forth the dove; and she did not return to him any more.
І він зачекав іще других сім день, і голубку послав. І вже більше до нього вона не вернулась.
13 And it happened in the six hundred first year of Noah's life, in the first month, the first day of the month, the waters had dried up from the earth. And Noah removed the covering of the ship and looked out. And look, the surface of the ground was dry.
І сталося, року шістсотого й першого, місяця першого, першого дня місяця — висохла вода з-над землі. І Ной зняв даха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землі!
14 In the second month, on the twenty-seventh day of the month, the earth was dry.
А місяця другого, двадцятого й сьомого дня місяця — висохла земля.
15 God spoke to Noah, saying,
І промовив Ноєві Господь, кажучи:
16 "Go out of the ship, you, and your wife, and your sons, and your sons' wives with you.
„Вийди з ковчегу ти, а з тобою жінка твоя, і сини твої, і невістки твої.
17 Bring out with you every living thing that is with you of all flesh, of flying creatures, and animals, and every creature that crawls on the earth, that they may swarm on the earth, and be fruitful and multiply on the earth."
Кожну звірину, що з тобою вона, від кожного тіла з-посеред птаства, і з-посеред скотини, і з-посеред усіх плазунів, що плазують по землі, повиводь із собою. І хай роя́ться вони на землі, і нехай на землі вони плодяться та розмножуються“.
18 And Noah went forth, with his sons, his wife, and his sons' wives with him.
І вийшов Ной, а з ним сини його, і жінка його, і невістки його.
19 And every wild animal, and every tame animal, and every flying creature, and every creature that crawls on the earth, after their families, went out of the ship.
Кожна звірина, кожен плазун, усе птаство, усе, що рухається на землі, за родами їхніми — вийшли з ковчегу вони.
20 Noah built an altar to God, and took of every clean animal, and of every clean flying creature, and offered burnt offerings on the altar.
І збудував Ной жертівника Господе́ві. І взяв він із кожної чистої худоби й з кожного чистого птаства, і приніс на жертівнику цілопа́лення.
21 And God smelled the pleasing aroma, and God said in his heart, "I will never again curse the ground because of humankind, even though the inclination of his heart is evil from his youth, nor will I again destroy every living thing, as I have done.
І почув Господь пахощі любі, і в серці Своєму промовив: „Я вже більше не буду землі проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий від віку його молодого. І вже більше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був.
22 While the earth remains, seed time and harvest, and cold and heat, and summer and winter, and day and night shall not cease."
Надалі, по всі дні землі, сівба та жнива, і холоднеча та спека, і літо й зима, і день та ніч — не припиняться!“
A Dove is Sent Forth from the Ark
