Romans 14
1 Now accept one who is weak in faith, but not for disputes over opinions.
Слабо́го в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди.
2 One person has faith to eat all things, but the one who is weak eats only vegetables.
Один бо вірує, що можна їсти все, а не́мічний споживає ярину́.
3 Do not let the one who eats despise the one who does not eat. Do not let the one who does not eat judge the one who eats, for God has accepted him.
Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, — Бог бо прийняв його.
4 Who are you who judge another's servant? To his own lord he stands or falls. Yes, he will be made to stand, for the Lord has power to make him stand.
Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він усто́їть, бо має Бог силу поставити його.
5 One esteems one day as more important; and another one esteems every day alike. Let each one be fully convinced in his own mind.
Один вирі́знює день від дня, інший же про кожен день судить одна́ково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переко́нання.
6 The one who observes the day, observes it to the Lord; and the one who does not observe the day, he does not observe it to the Lord. The one who eats, he eats to the Lord; since he gives thanks to God. And the one who does not eat, he does not eat to the Lord, and gives thanks to God.
Хто вважає на день, — для Господа вважає, а хто не вважає на день, — для Господа не вважає. Хто їсть, — для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, — для Господа не їсть, і дякує Богові.
7 For none of us lives to himself, and none dies to himself.
Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе.
8 For if we live, we live to the Lord. Or if we die, we die to the Lord. If therefore we live or die, we are the Lord's.
Бо коли живемо́ — для Господа живемо́, і коли вмира́ємо — для Господа вмираємо. І чи живемо́, чи вмира́ємо — ми Господні!
9 For to this end Christ died, and lived again, that he might be Lord of both the dead and the living.
Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими.
10 But you, why do you judge your brother? Or you again, why do you despise your brother? For we will all stand before the judgment seat of God.
А ти на́що осуджуєш брата свого́? Чи чого ти пого́рджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим.
11 For it is written, "'As I live,' says the Lord, 'to me every knee will bow. Every tongue will confess to God.'"
Бо написано: „Я живу, каже Госпо́дь, і схи́литься кожне коліно передо Мною, і ви́знає Бога кожен язик!“
12 So then each one of us will give account of himself to God.
Тому кожен із нас сам за себе дасть відповідь Богові.
13 Therefore let us not judge one another any more, but judge this rather, not to put a stumbling block in a brother's way, or an occasion for falling.
Отож, не будемо більше осуджувати один о́дного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотика́ння та спокуси.
14 I know, and am persuaded in the Lord Jesus, that nothing is unclean of itself; except that to him who considers anything to be unclean, to him it is unclean.
Я знаю, і пересвідчений у Господі Ісусі, що нема нічо́го нечистого в само́му собі; тільки коли хто вважає що за нечисте, тому́ воно нечисте.
15 Yet if because of food your brother is grieved, you walk no longer in love. Do not destroy with your food him for whom Christ died.
Коли ж через поживу сумує твій брат, то вже не за любов'ю пово́дишся ти, — не губи своєю поживою того́, за кого Христос був умер.
16 Then do not let your good be slandered,
Нехай ваше добре не зневажа́ється.
17 for the Kingdom of God is not eating and drinking, but righteousness, peace, and joy in the Holy Spirit.
Бо Царство Боже не пожи́ва й питво́, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім.
18 For he who serves Christ in these things is acceptable to God and approved by people.
Хто цим служить Христові, той Богові милий і шано́ваний поміж людьми́.
19 So then, let us follow after things which make for peace, and things by which we may build one another up.
Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудува́ння один о́дного!
20 Do not overthrow God's work for food's sake. All things indeed are clean, however it is evil for anyone who creates a stumbling block by eating.
Не руйнуй діла Божого ради поживи, — усе бо чисте, але зле люди́ні, що їсть на спотика́ння.
21 It is good to not eat meat, drink wine, or do anything by which your brother stumbles, or is offended, or is made weak.
Добре не їсти м'яса, ані пити вина, ані робити такого, від чого брат твій гірши́ться, або споку́шується, або слабне.
22 The faith you have, keep between yourself and God. Happy is the one who does not judge himself in that which he approves.
Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом. Блаженний той, хто не осуджує самого себе за те, про що випробо́вується!
23 But he who doubts is condemned if he eats, because it is not of faith; and whatever is not of faith is sin.
А хто має сумнів, коли їсть, буде осу́джений, бо не робить із віри, а що не від віри, те гріх.
