Proverbs 5
1 My son, pay attention to my wisdom. Turn your ear to my understanding:
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 that you may maintain discretion, that your lips may preserve knowledge.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 For the lips of an adulteress drip honey. Her mouth is smoother than oil,
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 But in the end she is as bitter as wormwood, and as sharp as a two-edged sword.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 She gives no thought to the way of life. Her ways are crooked, and she doesn't know it.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Now therefore, son, listen to me. Do not depart from the words of my mouth.
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 Remove your way far from her. Do not come near the door of her house,
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 lest you give your honor to others, and your years to the merciless;
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 lest strangers feast on your wealth, and your labors enrich another man's house.
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 You will groan at your latter end, when your flesh and your body are consumed,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 and say, "How I have hated instruction, and my heart despised reproof;
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 neither have I obeyed the voice of my teachers, nor turned my ear to those who instructed me.
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 I have come to the brink of utter ruin, in the midst of the gathered assembly."
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Drink water out of your own cistern, running water out of your own well.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 Should your springs overflow in the streets, streams of water in the public squares?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 Let them be for yourself alone, not for strangers with you.
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Let your spring be blessed. Rejoice in the wife of your youth.
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 A loving doe and a graceful deer—let her breasts satisfy you at all times. Be captivated always with her love.
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 For why should you, my son, be captivated with an adulteress? Why embrace the bosom of another?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 For the ways of man are before the eyes of the LORD. He examines all his paths.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 The evil deeds of the wicked ensnare him. The cords of his sin hold him firmly.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 He will die for lack of instruction. In the greatness of his folly, he will go astray.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
