Mark 5
1 And they came to the other side of the sea, into the territory of the Gerasenes.
І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.
2 And when he had come out of the boat, immediately a man with an unclean spirit met him out of the tombs.
І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.
3 He lived in the tombs, and no one could bind him any more, not even with a chain.
Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,
4 For he had been often bound with fetters and chains, and the chains had been torn apart by him, and the fetters broken in pieces. No one had the strength to tame him.
бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.
5 And always, night and day, in the tombs and in the mountains, he was crying out, and cutting himself with stones.
І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.
6 And when he saw Jesus from afar, he ran and bowed down to him,
А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,
7 and crying out with a loud voice, he said, "What have I to do with you, Jesus, you Son of the Most High God? I adjure you by God, do not torment me."
і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“
8 For he had been saying to him, "Come out of the man, you unclean spirit."
Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“
9 And then he asked him, "What is your name?" And he replied, "My name is Legion, for we are many."
І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.
10 And he pleaded with Jesus repeatedly not to send them away out of the region.
І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.
11 Now on the mountainside there was a great herd of pigs feeding.
Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.
12 And they begged him, saying, "Send us into the pigs, that we may enter into them."
І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.
13 And he gave them permission. The unclean spirits came out and entered into the pigs; and the herd of about two thousand rushed down the steep bank into the sea, and they were drowned in the sea.
І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.
14 And those who fed them fled, and told it in the city and in the country. And the people went to see what it was that had happened.
А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.
15 And they came to Jesus, and saw him who had been possessed by demons sitting, clothed and in his right mind, even him who had the legion; and they were afraid.
І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.
16 And those who saw it declared to them how it happened to him who was possessed by demons, and about the pigs.
Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.
17 And then they began to plead with Jesus to leave their region.
І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.
18 As he was entering into the boat, he who had been possessed by demons pleaded with him that he might be with him.
А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.
19 However, Jesus did not allow him, but said to him, "Go to your house, to your own, and tell them what great things the Lord has done for you, and how he had mercy on you."
Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“
20 So he went his way, and began to proclaim in Decapolis how Jesus had done great things for him, and everyone was amazed.
І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!
21 And when Jesus had crossed back over in the boat to the other side, a large crowd was gathered to him; and he was by the sea.
І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.
22 One of the rulers of the synagogue, Jairus by name, came; and seeing him, he fell at his feet,
І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,
23 and pleaded with him repeatedly, saying, "My little daughter is at the point of death. Please come and lay your hands on her, that she may be made healthy, and live."
і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“
24 And he went with him, and a large crowd followed him, and they pressed upon him on all sides.
І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.
25 Now a woman, who had an issue of blood for twelve years,
А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,
26 and had suffered many things by many physicians, and had spent all that she had, and was no better, but rather grew worse,
що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,
27 having heard the things concerning Jesus, came up behind him in the crowd, and touched his clothes.
як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.
28 For she said, "If I just touch his clothes, I will be made well."
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.
29 And immediately the flow of her blood was dried up, and she felt in her body that she was healed of her affliction.
І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!
30 And immediately Jesus, perceiving in himself that the power had gone out from him, turned around in the crowd, and asked, "Who touched my clothes?"
І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“
31 And his disciples said to him, "You see the crowd pressing against you, and you say, 'Who touched me?'"
І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“
32 He looked around to see her who had done this thing.
А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.
33 But the woman, fearing and trembling, knowing what had been done to her, came and fell down before him, and told him the whole truth.
І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.
34 And he said to her, "Daughter, your faith has made you well. Go in peace, and be cured of your disease."
А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“
35 While he was still speaking, people came from the synagogue ruler's house saying, "Your daughter is dead. Why bother the Teacher any more?"
Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“
36 But Jesus, overhearing the message spoken, said to the ruler of the synagogue, "Do not be afraid, only believe."
А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!
37 And he allowed no one to follow him, except Peter, James, and John the brother of James.
І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.
38 And they came to the synagogue ruler's house, and he saw an uproar, weeping, and great wailing.
І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.
39 And when he had entered in, he said to them, "Why do you make an uproar and weep? The child is not dead, but is asleep."
А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“
40 And they ridiculed him. But he, having put them all out, took the father of the child, her mother, and those who were with him, and went in where the child was.
І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.
41 And taking the child by the hand, he said to her, "Talitha koum," which translated means, "Little girl, I tell you, get up."
І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“
42 And immediately the girl rose up and walked, for she was twelve years old. And immediately they were overcome with amazement.
І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!
43 And he strictly ordered them that no one should know this, and commanded that something should be given to her to eat.
А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.
