John 6
1 After these things, Jesus went away to the other side of the sea of Galilee, which is also called the Sea of Tiberias.
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
2 A large crowd followed him, because they saw the signs which he did on those who were sick.
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
3 Jesus went up into the mountain, and he sat there with his disciples.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
4 Now the Passover, the Jewish festival, was near.
Наближа́лася ж Пасха, свято юдейське.
5 Jesus therefore lifting up his eyes, and seeing that a large crowd was coming to him, said to Philip, "Where are we to buy bread, that these may eat?"
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
6 This he said to test him, for he himself knew what he would do.
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
7 Philip answered him, "Two hundred denarii worth of bread is not sufficient for them, that everyone of them may receive a little."
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
8 One of his disciples, Andrew, Simon Peter's brother, said to him,
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
9 "There is a boy here who has five barley loaves and two fish, but what are these among so many?"
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві риби, але що́ то на бе́зліч таку!“
10 Jesus said, "Have the people sit down." Now there was much grass in that place. So the men sat down, in number about five thousand.
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
11 Jesus took the loaves; and having given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to those who were sitting down; likewise also of the fish as much as they desired.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 When they were filled, he said to his disciples, "Gather up the broken pieces which are left over, that nothing be lost."
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
13 So they gathered them up, and filled twelve baskets with broken pieces from the five barley loaves, which were left over by those who had eaten.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
14 When therefore the people saw the sign which he did, they said, "This is truly the Prophet who comes into the world."
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
15 Jesus therefore, perceiving that they were about to come and take him by force, to make him king, withdrew again to the mountain by himself.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
16 When evening came, his disciples went down to the sea,
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 and they entered into the boat, and were going over the sea to Capernaum. It was now dark, and Jesus had not yet come to them.
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
18 The sea was tossed by a great wind blowing.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
19 When therefore they had rowed about three or four miles, they saw Jesus walking on the sea, and drawing near to the boat; and they were afraid.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
20 But he said to them, "It is I. Do not be afraid."
Він же каже до них: „Це Я, — не лякайтесь!“
21 They were willing therefore to receive him into the boat. Immediately the boat was at the land where they were going.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
22 On the next day, the crowd that stood on the other side of the sea saw that there was no other boat there, except one, and that Jesus had not entered with his disciples into the boat, but his disciples had gone away alone.
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
23 Other boats from Tiberias came near to the place where they ate the bread after the Lord had given thanks.
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 When the crowd therefore saw that Jesus was not there, nor his disciples, they themselves got into the boats, and came to Capernaum, seeking Jesus.
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 When they found him on the other side of the sea, they asked him, "Rabbi, when did you come here?"
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
26 Jesus answered them, "Truly, truly, I tell you, you seek me, not because you saw signs, but because you ate of the loaves, and were filled.
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
27 Do not work for the food which perishes, but for the food which remains to everlasting life, which the Son of Man will give to you. For God the Father has sealed him." (aiōnios g166)
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“. (aiōnios g166)
28 They said therefore to him, "What must we do, that we may work the works of God?"
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
29 Jesus answered them, "This is the work of God, that you believe in him whom he has sent."
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
30 They said therefore to him, "What then do you do for a sign, that we may see, and believe you? What work do you do?
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
31 Our fathers ate the manna in the wilderness. As it is written, 'He gave them bread out of heaven to eat.'"
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
32 Jesus therefore said to them, "Truly, truly, I tell you, it was not Moses who gave you the bread out of heaven, but my Father gives you the true bread out of heaven.
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 For the bread of God is that which comes down out of heaven, and gives life to the world."
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
34 They said therefore to him, "Lord, always give us this bread."
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
35 Jesus said to them, "I am the bread of life. He who comes to me will not be hungry, and he who believes in me will never be thirsty.
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
36 But I told you that you have seen me, and yet you do not believe.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 All those whom the Father gives me will come to me. Him who comes to me I will in no way throw out.
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 For I have come down from heaven, not to do my own will, but the will of him who sent me.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 This is the will of him who sent me, that of all he has given to me I should lose nothing, but should raise him up at the last day.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
40 This is the will of my Father, that everyone who sees the Son, and believes in him, should have everlasting life; and I will raise him up at the last day." (aiōnios g166)
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“. (aiōnios g166)
41 The Jewish people therefore murmured concerning him, because he said, "I am the bread which came down out of heaven."
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
42 They said, "Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? How then does he say, 'I have come down out of heaven?'"
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
43 Therefore Jesus answered them, "Do not murmur among yourselves.
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
44 No one can come to me unless the Father who sent me draws him, and I will raise him up in the last day.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
45 It is written in the Prophets, 'And they will all be taught by God.' Therefore everyone who hears and learns from the Father comes to me.
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Not that anyone has seen the Father, except he who is from God. He has seen the Father.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має. (aiōnios g166)
48 I am the bread of life.
Я — хліб життя!
49 Your fathers ate the manna in the wilderness, and they died.
Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 This is the bread which comes down out of heaven, that anyone may eat of it and not die.
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 I am the living bread which came down out of heaven. If anyone eats of this bread, he will live forever; and the bread which I will give for the life of the world is my flesh." (aiōn g165)
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“. (aiōn g165)
52 The Jews therefore argued with one another, saying, "How can this one give us flesh to eat?"
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
53 Jesus therefore said to them, "Truly I tell you, unless you eat the flesh of the Son of Man and drink his blood, you do not have life in yourselves.
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 He who eats my flesh and drinks my blood has everlasting life, and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is food indeed, and my blood is drink indeed.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 He who eats my flesh and drinks my blood lives in me, and I in him.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
57 As the living Father sent me, and I live because of the Father; so he who feeds on me, he will also live because of me.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 This is the bread which came down out of heaven—not as the fathers ate, and died. He who eats this bread will live forever." (aiōn g165)
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“ (aiōn g165)
59 He said these things in the synagogue, as he taught in Capernaum.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
60 Therefore many of his disciples, when they heard this, said, "This is a hard saying. Who can listen to it?"
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
61 But Jesus knowing in himself that his disciples murmured at this, said to them, "Does this cause you to stumble?
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
62 Then what if you would see the Son of Man ascending to where he was before?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 It is the Spirit who gives life. The flesh profits nothing. The words that I speak to you are spirit, and are life.
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 But there are some of you who do not believe." For Jesus knew from the beginning who they were who did not believe, and who it was who would betray him.
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 He said, "For this cause have I said to you that no one can come to me, unless it is given to him by the Father."
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те “.
66 At this, many of his disciples went back, and walked no more with him.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 Jesus said therefore to the twelve, "You do not also want to go away, do you?"
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
68 Simon Peter answered him, "Lord, to whom would we go? You have the words of everlasting life. (aiōnios g166)
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного. (aiōnios g166)
69 We have come to believe and know that you are the Holy One of God."
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
70 Jesus answered them, "Did I not choose you, the twelve, and one of you is a devil?"
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
71 Now he spoke of Judas, the son of Simon Iscariot, for it was he who would betray him, being one of the twelve.
Це сказав Він про Юду, сина Си́монового, Іскаріо́та. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьо́х.
