Acts 4
1 As they spoke to the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came to them,
А коли промовляли вони до наро́ду оце́, до них приступили священики, і вла́да сторожі храму й саддукеї,
2 being upset because they taught the people and proclaimed in Jesus the resurrection from the dead.
обурюючись, що навчають наро́д та звіщають в Ісусі воскресі́ння з мертвих.
3 They laid hands on them, and put them in custody until the next day, for it was now evening.
І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ра́нку, бо вже вечір настав був.
4 But many of those who heard the word believed, and the number of the men came to be about five thousand.
І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таки́х було тисяч із п'ять.
5 It happened in the morning, that their rulers, elders, and scribes were gathered together in Jerusalem.
І сталось, що ра́нком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 Annas the high priest was there, with Caiaphas, John, Alexander, and as many as were relatives of the high priest.
і Анна первосвященик, і Кайя́фа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 When they had stood them in the middle of them, they inquired, "By what power, or in what name, have you done this?"
І, поставивши їх посере́дині, запиталися: „Якою ви силою чи яким ви ім'я́м те робили?“
8 Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, "Rulers of the people, and elders,
Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: „Начальники люду та старши́ни Ізраїлеві!
9 if we are examined today concerning a good deed done to a crippled man, by what means this man has been healed,
Як сьогодні беруть нас на до́пит про те доброді́йство недужій люди́ні, як вона вздоро́влена, -
10 be it known to you all, and to all the children of Israel, that in the name of Jesus Christ the Nazorean, whom you crucified, whom God raised from the dead, in him does this man stand here before you whole.
нехай буде відо́мо всім вам, і всім лю́дям Ізраїлевим, що Ім'я́м Ісуса Христа Назаряни́на, що Його розп'яли́ ви, та Його воскресив Бог із мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровий!
11 This one is the stone which was regarded as worthless by you, the builders, which has become the head of the corner.
Він „камінь, що ви, будівни́чі, відкинули, але каменем став Він нарі́жним!“
12 And there is salvation in no one else, for there is no other name under heaven that is given among people by which we must be saved."
І нема ні в кім іншім спасі́ння. Бо під небом нема іншого Йме́ння, даного людям, що ним би спасти́ся ми мали“.
13 Now when they saw the boldness of Peter and John, and had perceived that they were unlearned and ignorant men, they were amazed. They recognized that they had been with Jesus.
А бачивши сміли́вість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди оби́два невчені та про́сті, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були́.
14 Seeing the man who was healed standing with them, they could say nothing against it.
Та бачивши, що вздоро́влений чоловік стоїть з ними, нічого навпро́ти сказати не могли.
15 But when they had commanded them to go aside out of the council, they conferred among themselves,
І, звелівши їм вийти із синедріо́ну, зачали радитися між собою,
16 saying, "What should we do with these men? Because indeed a notable miracle has been done through them, as can be plainly seen by all who dwell in Jerusalem, and we cannot deny it.
говорячи: „Що́ робити нам із цими людьми́? Бож усім ме́шканцям Єрусалиму відо́мо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.
17 But so this does not spread any further among the people, let us severely threaten them, that from now on they do not speak to anyone in this name."
Та щоб більш не поши́рювалось це в наро́ді, то з погрозою заборонімо їм, щоб ніко́му з людей вони не говорили про Це Ім'я́“.
18 They called them, and commanded them not to speak at all nor teach in the name of Jesus.
І, закли́кавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Йме́ння.
19 But Peter and John answered them, "Whether it is right in the sight of God to listen to you rather than to God, judge for yourselves,
І відповіли́ їм Петро та Іван, та й сказали: „Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?
20 for we cannot help telling the things which we saw and heard."
Бо не можемо ми не казати про те, що́ ми бачили й чули!“
21 When they had further threatened them, they let them go, finding no way to punish them, because of the people; for everyone glorified God for that which was done.
А вони пригрози́ли їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічо́го, щоб їх покарати, через людей, бо всі сла́вили Бога за те, що сталось.
22 For the man on whom this miracle of healing was performed was more than forty years old.
Бо ро́ків більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоро́влення.
23 Being let go, they came to their own company, and reported all that the chief priests and the elders had said to them.
Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули́ й сповістили, про що́ первосвященики й старші до них говорили.
24 When they heard it, they lifted up their voice to God with one accord, and said, "Lord, you made the heaven and the earth and the sea, and all that is in them.
Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога підне́сли й промовили: „Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!
25 You said through the Holy Spirit, through the mouth of our father David your servant: 'Why do the nations rage, and the peoples plot in vain?
Ти уста́ми Давида, Свого слуги́, отця нашого, сказав Духом Святим: „Чого люди бунтуються, а наро́ди задумують ма́рне?
26 The kings of the earth take a stand, and the rulers take council together, against the Lord, and against his Christ.'
Повстають царі зе́мні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його“.
27 "For truly, in this city against your holy servant, Jesus, whom you anointed, both Herod and Pontius Pilate, with the non-Jews and the people of Israel, were gathered together
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та По́нтій Пилат із поганами та з наро́дом Ізраїлевим,
28 to do whatever your hand and your council foreordained to happen.
учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збуло́ся.
29 Now, Lord, look at their threats, and grant to your servants to speak your word with all boldness,
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміли́вістю слово Твоє повіда́ти,
30 while you stretch out your hand to heal; and that signs and wonders may be done through the name of your holy Servant Jesus."
коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоро́влення, і щоб знаме́на та чуда чинились Ім'я́м Твого Святого Отрока Ісуса“.
31 When they had prayed, the place was shaken where they were gathered together. They were all filled with the Holy Spirit, and they spoke the word of God with boldness.
Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і перепо́внилися всі Святим Духом, — і зачали говори́ти Слово Боже з сміли́вістю!
32 And the full number of those who believed were of one heart and soul. Not one of them claimed that anything of the things which he possessed was his own, but they had all things in common.
А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого́ за своє, але в них усе спі́льним було́.
33 With great power, the apostles gave their testimony of the resurrection of the Lord Jesus. Great grace was on them all.
І апо́столи з вели́кою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благода́ть велика на всіх них була!
34 For neither was there among them any who lacked, for as many as were owners of lands or houses sold them, and brought the proceeds of the things that were sold,
Бо жоден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за про́даж прино́сили,
35 and put them at the apostles' feet, and distribution was made to each, according as anyone had need.
та й клали в ногах у апо́столів, — і роздавалося кожному, хто потре́бу в чім мав.
36 Joseph, who by the apostles was surnamed Barnabas (which is translated, Son of Encouragement), a Levite, a native of Cyprus by birth,
Так, Йо́сип, що Варна́вою — що в перекладі є „син потіхи“— був про́званий від апо́столів, Левит, родом кі́прянин,
37 having a field, sold it, and brought the money and put it at the apostles' feet.
мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апо́столів.
