2 Corinthians 5
1 For we know that if the earthly house of our tent is dissolved, we have a building from God, a house not made with hands, everlasting, in the heavens. (aiōnios g166)
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. (aiōnios g166)
2 For truly in this we groan, longing to be clothed with our habitation which is from heaven,
Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3 since, after we have put it on, we will not be found naked.
коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись.
4 For indeed we who are in this tent do groan, being burdened; not that we desire to be unclothed, but that we desire to be clothed, that what is mortal may be swallowed up by life.
Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5 Now he who made us for this very thing is God, who also gave to us the down payment of the Spirit.
На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
6 Therefore, we are always confident and know that while we are at home in the body, we are absent from the Lord;
Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7 for we walk by faith, not by sight.
(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8 We are of good courage, I say, and are willing rather to be absent from the body, and to be at home with the Lord.
Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9 Therefore also we make it our aim, whether at home or absent, to be well pleasing to him.
Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10 For we must all appear before the judgment seat of Christ; that each one may receive the things in the body, according to what he has done, whether good or bad.
Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11 Knowing therefore the fear of the Lord, we persuade people, but we are revealed to God; and I hope that we are revealed also in your consciences.
Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
12 We are not commending ourselves to you again, but speak as giving you occasion of boasting on our behalf, that you may have something to answer those who boast in appearance, and not in heart.
Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13 For if we are out of control, it is for God. If we are in a reasonable way, it is for you.
Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), вам.
14 For the love of Christ constrains us; because we judge thus, that one died for all, therefore all died.
Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли;
15 He died for all, that those who live should no longer live to themselves, but to him who for their sakes died and rose again.
і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
16 Therefore we know no one after the flesh from now on. Even though we have known Christ after the flesh, yet now we no longer know him in this way.
Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
17 Therefore if anyone is in Christ, he is a new creation. The old things have passed away. Look, new things have come.
Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
18 But all things are of God, who reconciled us to himself through Jesus Christ, and gave to us the ministry of reconciliation;
Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення.
19 namely, that God was in Christ reconciling the world to himself, not counting their trespasses against them, and having committed to us the word of reconciliation.
яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
20 We are therefore ambassadors on behalf of Christ, as though God were making his appeal through us. We implore you on behalf of Christ, be reconciled to God.
Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
21 For him who knew no sin he made to be sin on our behalf; so that in him we might become the righteousness of God.
Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.
