Acts 15
1 Some men came down from Judea and taught the brothers, "Unless you are circumcised after the custom of Moses, you cannot be saved."
[Тим часом] прийшли з Юдеї деякі [люди] та навчали братів: «Якщо не будете обрізані за звичаєм Мойсеєвим, то не можете спастися».
2 Therefore when Paul and Barnabas had no small discord and discussion with them, they appointed Paul and Barnabas, and some others of them, to go up to Jerusalem to the emissaries and elders about this question.
Це призвело до чималого конфлікту та суперечки між Павлом та Варнавою й тими, хто прийшов. Тоді вирішили, щоб Павло та Варнава й деякі інші з них пішли разом в Єрусалим із цією справою до апостолів та старійшин.
3 They, being sent on their way by the congregation, passed through both Phoenicia and Samaria, describing in detail the conversion of the non-Jewish people. They caused great joy to all the brothers.
Тоді вони, послані церквою, пішли через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників. Це викликало велику радість серед усіх братів.
4 When they had come to Jerusalem, they were received by the congregation and the emissaries and the elders, and they reported all things that God had done with them.
Прибувши в Єрусалим, вони були прийняті церквою, апостолами та старійшинами й розповіли, як багато Бог зробив через них.
5 But some of the sect of the Pharisees who believed rose up, saying, "It is necessary to circumcise them, and to command them to keep the Law of Moses."
Але деякі віруючі з угрупування фарисеїв казали, що [язичників] потрібно обрізати та наказати їм, щоб дотримувалися Закону Мойсея.
6 The emissaries and the elders were gathered together to see about this matter.
Апостоли та старійшини зібралися для розгляду цього питання.
7 When there had been much discussion, Peter rose up and said to them, "Brothers, you know that a good while ago God made a choice among you, that by my mouth the nations should hear the word of the Good News, and believe.
Після тривалого обговорення Петро піднявся та звернувся до них: «Брати, ви знаєте, що від перших днів Бог обрав мене з-поміж вас, щоби з моїх уст язичники почули слово Доброї Звістки та увірували.
8 God, who knows the heart, testified about them by giving the Ruach ha-Kodesh, just like he did to us.
І Бог, Який знає серця, засвідчив їм, давши Духа Святого, як і нам.
9 He made no distinction between us and them, cleansing their hearts by faith.
Він не зробив жодної різниці між нами й ними, очистивши вірою їхні серця.
10 Now therefore why do you tempt God, that you should put a yoke on the neck of the talmidim which neither our fathers nor we were able to bear?
То чому ж ви випробовуєте Бога, накладаючи на шиї учнів ярмо, якого ні ми, ні наші батьки не могли нести?
11 But we believe that we are saved through the grace of the Lord Yeshua, just as they are."
Адже ми віримо, що отримуємо спасіння через благодать Господа Ісуса так само, як і вони».
12 And all the people kept quiet, and they listened to Barnabas and Paul reporting what signs and wonders God had done among the nations through them.
Тоді все зібрання стихло й почало слухати Варнаву й Павла, що розповідали про чудеса та знамення, які Бог зробив через них серед язичників.
13 After they were silent, Jacob answered, "Brothers, listen to me.
Коли вони закінчили, Яків сказав: «Брати, послухайте мене!
14 Shim'on has reported how God first visited the nations, to take out of them a people for his name.
Симон розповів нам, як спочатку Бог прийшов обрати з-поміж язичників народ для Свого імені.
15 This agrees with the words of the prophets. As it is written,
І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 'After these things I will return; and I will rebuild the tabernacle of David that has fallen, and I will rebuild its ruins, and I will restore it,
„Після цього Я повернуся та відбудую занепалий дім Давида. Я відбудую його руїни та відновлю його,
17 that the rest of humanity may seek after the Lord, and all the nations who are called by my name, says the Lord, who makes these things
щоб решта людей шукали Господа, навіть і всі язичники, над якими закликано Моє ім’я. Так каже Господь, Який робить усе це
19 "Therefore my judgment is that we do not trouble those from among the non-Jewish people who turn to God,
Тому, я вважаю, ми не повинні створювати труднощів для язичників, які навертаються до Бога.
20 but that we write to them that they abstain from things defiled by idols, from sexual immorality, from what is strangled, and from blood.
Натомість ми повинні написати їм і застерегти від оскверненого ідолами, від статевої розпусти, від задушених тварин та крові.
21 For Moses from generations of old has in every city those who proclaim him, being read in the synagogues every Sabbath."
Бо [Закон] Мойсея з давніх-давен проповідується в кожному місті й читається в синагогах щосуботи».
22 Then it seemed good to the emissaries and the elders, with the whole congregation, to choose men out of their company, and send them to Antioch with Paul and Barnabas: Judah called Barsabbas, and Silas, chief men among the brothers.
Тоді апостоли та старійшини разом зі всією церквою вирішили обрати з-поміж себе кількох людей та надіслати їх до Антіохії разом із Павлом та Варнавою. Вони обрали Юду, званого Варсавою, та Силу, які були проводирями серед братів.
23 They wrote these things by their hand: "The emissaries, the elders, and the brothers, to the non-Jewish brothers who are in Antioch, Syria, and Cilicia: greetings.
Через них передали такого листа: «Брати апостоли та старійшини до братів з язичників, які знаходяться в Антіохії, Сирії та Килікії. Вітаємо вас!
24 Because we have heard that some who went out from us have troubled you with words, unsettling your souls, to whom we gave no commandment;
Оскільки ми почули, що деякі [люди], які вийшли від нас, без нашого дозволу потурбували вас своїми словами й засмутили ваші душі, кажучи, що вам потрібно обрізатись та дотримуватися Закону,
25 it seemed good to us, having come to one accord, to choose out men and send them to you with our beloved Barnabas and Paul,
ми одностайно вирішили обрати деяких чоловіків та надіслати їх до вас разом з улюбленими нашими Варнавою й Павлом,
26 who have risked their lives for the name of our Lord Yeshua the Messiah.
людьми, які віддали своє життя заради імені Господа нашого Ісуса Христа.
27 We have sent therefore Judah and Silas, who themselves will also tell you the same things by word of mouth.
Ми надсилаємо до вас Юду та Силу, щоб вони словами сповістили вам те, що ми написали.
28 For it seemed good to the Ruach ha-Kodesh, and to us, to lay no greater burden on you than these necessary things:
Бо угодно Святому Духові й нам не накладати на вас більше ніякого тягаря, окрім цього необхідного:
29 that you abstain from things sacrificed to idols, from blood, from things strangled, and from sexual immorality, from which if you keep yourselves, it will be well with you. Farewell."
утримуйтеся від їжі, яка приносилась ідолам, від крові, від задушених тварин та від статевої розпусти. Дотримуючись цього, ви зробите добре. Будьте здорові!»
30 So, when they were sent off, they came to Antioch, and having gathered the congregation together, they delivered the letter.
Отже, посланці прийшли в Антіохію та, скликавши все зібрання, передали листа.
31 When they had read it, they rejoiced over the encouragement.
Прочитавши його, брати зраділи цьому підбадьорюванню.
32 Judah and Silas, also being prophets themselves, encouraged the brothers with many words, and strengthened them.
Юда та Сила, які самі були пророками, багатьма словами підбадьорювали та зміцнювали братів.
33 After they had spent some time there, they were sent back with greetings from the brothers to those that had sent them forth.
Вони провели там деякий час, і брати відпустили їх із миром до тих, хто їх надіслав.
34 However, Silas decided to remain there.
Однак Сила вирішив залишитися, а Юда повернувся до Єрусалима.
35 And Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and proclaiming the word of the Lord, with many others also.
Павло та Варнава залишились в Антіохії, де вони з багатьма іншими [братами] навчали та проповідували Добру Звістку Слова Господнього.
36 After some days Paul said to Barnabas, "Let us return now and visit our brothers in every city in which we proclaimed the word of the Lord, to see how they are doing."
Через декілька днів Павло сказав Варнаві: «Повернімося та відвідаймо братів із кожного міста, де ми проповідували Слово Господнє, побачимо, що вони роблять».
37 Barnabas planned to take John, who was called Mark, with them also.
Варнава хотів взяти з собою Івана, якого звали Марком.
38 But Paul did not think that it was a good idea to take with them someone who had withdrawn from them in Pamphylia, and did not go with them to do the work.
А Павло вважав, що не варто брати з собою того, хто залишив їх у Памфілії і не пішов із ними на служіння.
39 Then the contention grew so sharp that they separated from each other. Barnabas took Mark with him, and sailed away to Cyprus,
Незгода між ними була досить гострою, так що вони розділилися: Варнава взяв із собою Марка та відплив до Кіпру;
40 but Paul chose Silas, and went out, being commended by the brothers to the grace of the Lord.
Павло ж обрав Силу й вирушив у дорогу, переданий братами благодаті Господа.
41 He went through Syria and Cilicia, strengthening the congregations.
Він пройшов через Сирію та Килікію, зміцнюючи церкви.
