2 Corinthians 3
1 Are we beginning again to commend ourselves? We do not need, as do some, letters of commendation to you or from you, do we?
Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
2 You are our letter, written in our hearts, known and read by everyone;
Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
3 being revealed that you are a letter of Messiah, served by us, written not with ink, but with the Spirit of the living God; not in tablets of stone, but in tablets that are hearts of flesh.
(А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.
4 Such confidence we have through Messiah toward God;
Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
5 not that we are sufficient of ourselves, to account anything as from ourselves; but our sufficiency is from God;
бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
6 who also made us sufficient as servants of a new covenant; not of the letter, but of the Spirit. For the letter kills, but the Spirit gives life.
котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
7 But if the service of death, written engraved on stones, came with glory, so that the children of Israel could not look steadfastly on the face of Moses for the glory of his face; which was passing away:
Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,
8 won't service of the Spirit be with much more glory?
як же не більше служеннє духа буде в славі?
9 For if the service of condemnation has glory, the service of righteousness exceeds much more in glory.
Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?
10 For truly that which has been made glorious has not been made glorious in this respect, by reason of the glory that surpasses.
Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
11 For if that which passes away was with glory, much more that which remains is in glory.
Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
12 Having therefore such a hope, we use great boldness of speech,
Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
13 and not as Moses, who put a veil on his face, that the children of Israel would not look steadfastly on the end of that which was passing away.
а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
14 But their minds were hardened, for until this very day at the reading of the old covenant the same veil remains, because in Messiah it passes away.
Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
15 But to this day, when Moses is read, a veil lies on their heart.
Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
16 But whenever one turns to the Lord, the veil is taken away.
Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
17 Now the Lord is the Spirit and where the Spirit of the Lord is, there is liberty.
Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
18 But we all, with unveiled face looking as in a mirror the glory of the Lord, are transformed into the same image from glory to glory, even as from the Lord, the Spirit.
Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
