Psalms 137

1 By the rivers of Babylon, there we sat down. Yes, we wept, when we remembered Zion.

Біля річок Вавилона, там сиділи ми й плакали, згадуючи Сіон.

2 On the willows in its midst, we hung up our harps.

На вербах посеред міста ми повісили наші арфи,

3 For there, those who led us captive asked us for songs. Those who tormented us demanded songs of joy: "Sing us one of the songs of Zion."

бо там поневолювачі наші просили від нас слів пісні й гнобителі наші [вимагали від нас] радості: «Заспівайте нам одну з пісень Сіону!»

4 How can we sing Jehovah's song in a foreign land?

Як можемо ми пісню Господню на землі чужій співати?

5 If I forget you, Jerusalem, let my right hand be forgotten.

Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя [рухи свої].

6 Let my tongue stick to the roof of my mouth if I do not remember you; if I do not prefer Jerusalem above my chief joy.

Нехай прилипне язик мій до піднебіння, якщо я не пам’ятатиму тебе, якщо я не піднесу Єрусалима як найвищу радість мою.

7 Remember, Jehovah, against the descendants of Edom, the day of Jerusalem; who said, "Raze it. Raze it even to its foundation."

Нагадай, Господи, синам Едомовим день [захоплення] Єрусалима, коли вони говорили: «Руйнуйте, руйнуйте його до самих підвалин!»

8 Daughter of Babylon, doomed to destruction, he will be blessed who rewards you, as you have served us.

Донько Вавилона, приречена на спустошення, блаженний той, хто віддасть тобі за те, що ти накоїла нам!

9 Blessed shall he be who takes and dashes your little ones against the rock.

Блаженний той, хто схопить і розіб’є об скелю твоїх немовлят!